«Чотирирічного сина зробили вбивцею на всю Березолуківську сільську раду»

В редакцію Район.Рожище звернулася Жанна Кузьмук із села Березолуки.

Справа дуже делікатна, адже в «головній ролі» виступає її чотирирічний син, Богдан. Жанна Миколаївна розповіла, як її «чотирирічного сина зробили вбивцею на всю Березолуківську сільську раду».

За словами Жанни Миколаївни, проблеми сина в садочку виникли, коли на зміну попередній виховательці, яка пішла в декрет, прийшла нова – Наталія Бурачук із Залісець.

Новий працівник, як стверджує мама, прискіпливо відносилася до її сина, звинувачувала у тому, що дитина постійно ображає інших. А розпочалося все, як каже Жанна Кузьмук, після того, коли вона зробила зауваження Наталії Бурачук.

Через кілька днів її дитина невідомо з яких причин розплакалась і сказала, що більше не піде в садочок. З того часу почалися розбірки про, які сьогодні й згадувати не хоче, але мама наважилася розповісти у нашій рубриці «Позиція», аби інші розуміли, що завжди потрібно шукати правду.

Подаємо лист написаний Жанною Миколаївною без змін.

«Садок і школа в Березолуках знаходяться в одному приміщенні.  Я, як педагог цієї школи,  неодноразово бачила, як діти із садочку вибігають на другий поверх, то на вулиці бавилися, то в шкільному саду при свідку їли не миті яблука і лізли на дерева (а поруч -  електрощитова!!!), то на цементі  біля школи сиділи.  

Одного я навіть підіймала з цементу. А вихователь лише дала відповідь: «Ну біг, впав – буває». Кажу: «Ні, він лежав і сміявся, а поруч на його вчинок дивився інший вихованець з садочку», на що Наталя Петрівна відповіла: «Якщо йому так добре – хай би лежав!».

Син неодноразово приходив  додому й казав: «Більше в садок не піду, бо б’ються всі, а я винен». Було таке, що Богдана в пах вдарили, в нього аж все опухло, де тоді була вихователька? Хоч би попередила про можливі болі в дитини.

Я, як педагог, вирішила  прояснити ситуацію мирно і прийшла поговорити з Наталею Петрівною». «Я всіх за руку не зловлю», - байдуже відповіла вихователь. Про що ще можна говорити?

Через деякий час син поскаржився на болі в животику. Учні в школі розповіли, як вихованець з садочка «копнем з ноги» вдарила Богдана в живіт.

«Цікавими» були іноді  й прогулянки вихованців біля скла і відстійної ями. Син прийшов одного дня з садочка і каже: «Може курточку попрати , бо ми гуляли, хлопчик пхав палку з шнурком в яму і ми нюхали який запах буде»…

Діти часто кричали в приміщенні. «Кричать – бо їм так подобається!»  - дала відповідь Наталія Петрівна одному з педагогів нашої школи..

Дійшло й до того, що вона закривала приміщення садочка на ключ, а сама на невизначений термін йшла в сільську раду (в садочку були дітки 4 - 6 рочків, і в приміщенні є предмети з гострими кутами і робочі резетки!).  Іншим разом просили п’ятикласницю побути з дітками, поки вона піде в сільську раду. Зі слів дівчинки діти гралися, билися, а вона не могла дати їм ради.

Дійшло до того, що Наталія Бурачук зібрала батьківські збори в садочку і при всіх - і батьках, і дітях, які також були присутні, почала розказувати дивні дива. Наприклад, що мій син поклав дівчинку на стіл і почав її душити, а коли вона, вихователька, його хотіла відтягнути, то «намагався і її душити», це при тому, що дитині чотири роки.

Крик, ґвалт  на зборах, - це просто не передати. В садочок ходять 12 діток. Відносини з мамами в мене були нормальними. Проте, вихователька й тут внесла свою думку, накручувала їх. На зборах одна  з присутніх мам  заявила,  що в неї є «зв’язки» в прокуратурі й вона доб’ється, що поставлять сина на облік в поліції.

Сторону виховательки тримала й сільський голова Лілія Коцюбайло. Адже перед цим вона щиро взялась засуджувати мене стосовно виховання  сина. Мовляв, новий вихователь, треба допомогти…

Поки новий вихователь добиралася велосипедом до школи я  і стільчик, і лавочку приносила під двері садочка, і заспокоювала, бо діти шуміли… Як кажуть – «заробила подяки». Аж тепер випливли цікаві і страшні факти «добирання» вихователя до школи. А саме, невідомо з яких причин вона  кілька разів падала з велосипеда і при цьому нецензурними словами згадувала наших діток. За що?

На зборах голова з мамами «постановила», щоб мій син два тижні не ходив у садок, а перебував удома на так званому «перевихованні». А де ж мені його подіти? Батько в мене після двох мікроінсультів, мама теж літом перенесла мікроінсульт , та й не дивно, бо її син, а мій брат, якраз перебував в зоні АТО… Не дай, Боже, нікому!…

Тому таки привела Богдана у дитсадок. Такий вчинок викликав нову хвилю обурення в деяких мам, які понесли клопотання в сільську раду, аби депутати на черговій сесії прийняли рішення про виключення сина із садочка.

Так, син в мене активний, що я й не приховуючи, написала в анкеті, коли ми йшли в садок. «Активність можна переламати», - почула одного разу від виховательки.

Далі – як в страшному бойовику: ми відстоювали своє місце в садочку і коли ситуація вже набула стану критичності - я  звернулася до голови Березолуківської сільської ради Лілія Коцюбайло розібратися в ситуації.  Реакції не було і лише після мого звернення в район, через 19 днів сільська голова створила комісію, на якій  вихователь на  запитання: чому мою дитину не пустили в туалет ( дитина плакала – просилася!) -  вона просто посміхалася мені в обличчя.

Лілія Коцюбайло знову говорила про «перевиховання», спробу знайти психолога, щоб поговорила з  Богданом… Нема слів, щоб все описати…Я покинула приміщення, адже це не розгляд моєї заяви, а відстоювання інтересів вихователя, і знову при дітях…

Далі  Наталія Бурачук прийшла на роботу ще з однією молодою людиною, і протягом дня провокувала ситуацію, звинувативши мою дитину. А о 12.15 год. виставили за двері садочка,  мотивуючи так: «він хоче до мами». Дитина розплакалась при учнях школи, і знову сказала, що в садочок не піде.

Наталя Петрівна не дозволила сину навіть вийняти їжу, яку я дала дитині в рюкзачок. Тобто  дитина з 8.00 год. до 12.15 год. була голодна!

Того ж дня були «батьківські збори»,  чи то пак «справунки», про які я не знала,  де при всіх одна мама обізвала мене нецензурними словами і не вагаючись пригрозила, що «нашлю мужиків – хай розберуться»…Даруйте, а за що розберуться? Я так само, як і інші мами привела свою дитину в садочок, а що з того вийшло?

Вихователь безупину вказувала на мене пальцем і говорила, що це я все наробила і неодноразово наголошувала на моє звернення в район.  Даруйте, я стукала в усі двері за допомогою! Де ж мені ще було шукати правду?

Справжнім шоком були «побої», які зняла мама дівчинки, які їй, нібито, наніс мій син. «Забій стінки носа…» -  звучав діагноз на цілий абзац. Прикро до сліз, бо ціле літо в моєму дворі було багато дітей різного віку, і ніяких бійок не було! Та й вихователь стосовно цієї «бійки» дала на слідуючий день відповідь: «Ну бігали діти, і Богдан тицьнув пальцем в очі дівчинці, а ніс подряпав нігтем. То я навчу, щоб від нього втікали». Шановні! лишень вдумайтеся в ці слова!

Совість є? Чому вихователь  і молода дівчина, яка була «свідком»  промовчали,  що бійки не було, і перебиття носа чи то пак «забою стінки» тим паче ?

Повісили клеймо і раді. Дитину за два тижні до Нового року я забрала з «горе-садочка», оскільки вона відмовилась категорично туди іти. Вихователь порадила, що треба було  виховати, щоб ходив, або ж застосувати силу! Даруйте, має своїх трьох дітей – нехай так виховує, хоча «за таке виховання» нині можуть  позбавити батьківських прав!

Через два дні до мене звернулась мама одного вихованця за допомогою, бо її сина теж копнули в живіт і що їй робити. Що і потрібно було довести! Вже мій син не ходив в садочок, а діти продовжували битися. Чому? Скільки мені це коштувало нервів і здоров’я  - не передати словами. Не витримала і моя мама – в лікарні довелося пролікуватися, адже далися взнаки  серце і високий тиск.

Дякувати Богу і керівникам в районі , які розібралися в цьому страхітті. Вихователя звільнили, шкода, що за власним бажанням – хтось підказав.

Страшно, коли ось так калічать психіку дітей і відповідальність за них перекладають на самих дітей. Тож будьте пильні, дорогі батьки, коли доручаєте долю своїх кровинок в чужі руки. Цікавтеся, хто буде для них «другою мамою»… І нехай мій гіркий досвід стане Вам у пригоді».

Жанна Кузьмук (село Березолуки)