Православна Церква вшановує Андрія Первозваного

13 Грудня 2016, 09:20

1613

У вівторок, 13 грудня, Православна Церква вшановує Андрія Первозваного, як одного з 12-ти найближчих апостолів Христових. Він з’єднав своїми стопами Святу Землю та київські пагорби ще в далекому І столітті, принісши сюди світло Євангелія та благословення Спасителя.

Про це пишуть священнослужителі Волинської єпархії Київського Патріархату на своїй сторінці в Facebook.

Митрополит Київський Іларіон у «Слові про Закон і Благодать» зауважив, що кожен народ має своїх просвітителів. І якщо Рим прославляє Петра і Павла, Ефес і Патмос – Йоана Богослова, Індія – Фому, а Єгипет – Марка, то Київські землі, за словами Нестора Літописця, благословенні проповіддю першого з апостолів, Андрія Первозваного.

Бути першим завжди важко. Для цього часто потрібна й мужність. І саме так звали простого галілейського рибалку (по-грецьки андрейос – мужній, хоробрий), якому судилося стати першим учнем Христовим. Понад усе в житті він шукав Бога. Тому, коли почув проповідь Предтечі, пішов спочатку за ним і став його послідовником. Але одного дня на Йордан прийшов Ісус Христос, побачивши Якого, Йоан промовив: «Ось – Агнець Божий». Так Андрій зустрів Месію, на Якого чекав усім серцем.

Андрій привів до Господа свого молодшого брата Симона, якого пізніше за твердість віри Спаситель назве Петром (грецькою петра – скеля). А коли Господь запропонував іти за Ним, Андрій з повною рішучістю полишив рибальське знаряддя і разом із братом уже ніколи не відходив од Спасителя, ставши свідком найважливіших подій Його земного життя, хресної жертви та воскресіння з мертвих.

Після сходження Святого Духа апостоли розійшлися на проповідь. Шлях Петра скінчився в Римі. А шлях Андрія проліг на Схід. Відразу кілька авторитетних істориків Церкви, починаючи від четвертого століття, свідчать, що згідно з жеребом Андрію випало гласити Євангеліє у країнах Причорномор’я і Скіфії – саме так у першому столітті нашої ери називалися землі, де нині живуть українці.

За переданням, пройшовши гирло Дунаю та узбережжя Чорного моря, Андрій з учнями дійшов по Дніпру до того місця, де тепер височіє Київ. Роздивившись навколо, натхнений Духом Святим, Андрій промовив, що на цих горах засяє Божа благодать, буде велике місто, Бог влаштує тут багато храмів. Апостол піднявся на ці гори, поблагословив їх та поставив хрест. Саме на тому місці, за переказами, височіє нині Андріївська церква.

На своєму шляху Андрій зазнав чимало переслідувань від язичників. Проте проповідь його була щирою й успішною. Вона супроводжувалась масовим наверненням та численними дивами, серед яких – зцілення і навіть воскрешення померлих. Останньою точкою його місіонерської подорожі стало грецьке місто Патри, в якому святий прийняв мучеництво. Андрія спіткала схожа з Петром смерть — через розп’яття на хресті. Але форма хреста, на якому було розіп’ято Андрія Первозваного, відрізнялася від звичайного і нагадувала літеру Х. Згодом такий хрест увійшов до багатьох гербів та прапорів саме як «Андріївський».

Шануючи пам’ять апостола, не забуваймо, що триває Різдвяний піст. У народі цього дня все ще трапляються поганські пережитки: проводять різні ворожіння, «вечорниці на Андрея». Ми, православні, маємо знати, що ці язичницькі віяння ніяк не пов’язані з ім’ям святого, більше того – оскверняють його пам’ять. Із благоговінням маємо згадувати тяжкі апостольські труди та вшановувати Андрія Первозваного свято.