В селі Вічині посвятили пам’ятник воїну УПА

27 Вересня 2015, 12:00
5537

«Народ, який не шанує свого минулого, не має права на майбутнє», — каже народна мудрість. Мабуть, це твердження і спонукало Доросинівського сільського голову Миколу Вавренчука піднімати архівні дані сімдесятирічної давності й вивчати історію вояків УПА. Його стараннями у Вічинях відбулось урочисте посвячення могили та пам’ятника воїна УПА Петра Козака, який загинув у бою з фашистськими окупантами 26 вересня 1943 року. Заупокійну панахиду здійснив настоятель Преображенського храму села Вічині отець Микола.

2

— Сімдесят літ комуністична влада прагнула знищити правду про борців за волю України, знищувала їхні могили, знищувала пам’ять людей, — розпочав свою промову Микола Вавренчук. — Але ці могили — німі свідки історії нашої землі під час Другої світової війни. Радянська влада називала повстанців посібниками Гітлера, та факти говорять про інше. Тільки за 1943 рік більше ста боїв та сутичок відбулося між підрозділами УПА і фашистськими окупантами. Саме 26 вересня 1943 року відбувся бій біля села Береськ. Напередодні до Торчина прибули каральні підрозли мадярів, німців та поляків з Луцької округи. Розвідка донесла, що готується спецоперація із захоплення сіл Вічині, Береськ, Студині, Квітневе, Ворончин, які після приходу УПА були незалежними і від німців, і від комуни. І саме через непокору німці готували каральну експедицію, задіяли навіть три бронетранспортери. Зупинити чужинців стали загони самооборони. Близько ста чоловік зайняли оборону на лінії Маринківа, Береська, Хорохорина. О 10-й годині ворог активно наступав: у першій шерензі йшли польські поліцаї, в другій — відомі усім власовці і в третій — німці та мадяри. Запеклий бій тривав до обіду, коли на допомогу повстанцям прибули 58 братів по крові з Турійського району. Під щільним вогнем фашисти відступили. 24 вбитих ворога залишилося лежати на нашій землі… Згодом допомога нагодилася і з Луцького району під керівництвом Юрія Стельмащука (псевдо «Рудий») та вдарила загарбників з флангу. В паніці німці покидали позиції та втікали… Сьогодні ми вшановуємо одного з тих героїчних повстанців — Петра Козака. На цьому місці його поховали з почестями, навіть давали салют із рушниць. Але в 1944-му радянська влада намагалася стерти з історії відомості про цих героїв. Зруйнували й цю могилу… Та сьогодні вона відновлена, як і відновлена пам’ять про цю людину, яка робила святе діло — захищала рідний край від загарбників.

Слідом за Петром Козаком присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих вояків УПА Пилипа Семенюка, Петра Сливчука та Петра Жура з Береська, Андрія Захарчука, Миколу Булюка із Семереньків, Івана Кушніра та Микиту Демчука з Ворончина. А також полеглих у бою за рожищенські села та похованих в селі Сенявка — Григорія Лук’янчука, Володимира Прокопчука, Івана Савчука з Ворончина та багатьох інших.

Завдяки волонтеру Руслану Хомичу з Кроватки, на могилу до побратима змогли приїхати ті, хто відстоював рідну землю під повстанським прапором. Люди плакали, коли сивочолі ветерани читали вірші. Сум огортав серце під час виконання повстанських пісень народним аматорським фольклорним колективом «Писанка» РД «Просвіта» і солістом Богданом Красулею.

1
 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024