За кілька років до депортації: як жили люди, що згодом оселилися у Рожищі

09 Вересня 2019, 14:17

3549

На теренах Люблінського воєводства у 1937 році. Через 10 років новою домівкою сім'ї стане місто Рожище на Волині.

8 вересня виповнилося 75 років від початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини. У 1944–1946 роках понад 482 тисячі українців примусово переселили до УРСР.

Це здійснили комуністичні режими СРСР і Польщі із застосуванням терору, репресій, конфіскації майна, обмеження політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей. Виселяли українців у різні регіони УРСР – від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.

У 1947 році тих українців, що відмовились виїжджати до СРСР, польська влада в ході Акції «Вісла» депортувала на північ і захід Польщі. Впродовж кількох місяців було депортовано майже 150 тисяч українців.

Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948, 1951 роках.

Постраждала від незаконної депортації й родина рожищанина Олега Киричка.

«У 1947-му році, разом з багатьма українцями, велика родина мого дідуся по маминій лінії була примусово вивезена з села Святиця Холмського повіту Люблінського воєводства на Дніпропетровщину. У надії на можливе повернення на історичну батьківщину родина одразу ж повернулась ближче до західного кордону України: хтось оселився у Луцьку, хтось у Рівненській області, а родина мого дідуся осіла у Рожищі», – розповідає чоловік.

Депортовані у 1947 році родичі пана Олега – бабуся й дідусь: Приходай Омелян Семенович та Приходай Оксенія Йосипівна. На фото – село Святиця Холмського повіту Люблінського воєводства у кінці 30-х років.