«Живіть так, щоб не ховати очі, коли Небесна Сотня дивитиметься на вас!», - закликали рожищан у книгозбірні

20 Листопада 2016, 20:30

3111 Джерело: image.zn.ua

21 листопада – День Гідності та Свободи.

Працівники Рожищенської районної бібліотеки для дорослих напередодні Дня Гідності та Свободи запросили до себе восьмикласників ЗОШ №2, щоб згадати події трирічної давності, які сколихнули українців, змусили подивитися на ситуацію в країні під іншим кутом та підняти наш народ на боротьбу за свої права та прагнення.

«Для чого люди вийшли на Майдан? Що їхні сонні душі розбудило?...», - такими словами Наталія Марценюк розпочала захід, від самого початку, налаштувавши присутніх на відповідний емоційний лад.

Ведуча заходу Неля Антонюк у вступному слові розповіла школярам про події, які передували Майдану.

Поспілкуватися зі школярами, в ході уроку мужності «Небесна сотня дивиться на нас», запросили учасників Майдану, які не один день того буремного, переломного періоду, провели у Києві. Роман Трофімчук та Олександр Дулюк ділилися з підлітками своїми спогадами.

Спочатку Роман Борисович ознайомив присутніх з причинами: не підписання Януковичем угоди про асоціацію з Євросоюзом та перебігом подій перших тижнів Майдану.

Далі закцентував увагу школярів на дисципліні та чіткому розподілі обо`язків в середовищі мітингувальників: всі добре розуміли, що приїхали в Київ не відпочивати. Найбільше вразила цього поважного чоловіка молодь, зокрема, студенти, їх гостре прагнення свободи та справедливості.

Олександр Дулюк зауважив, що фактично революцій в Україні було три: перша «Революція на граніті», коли в 1990 році студенти, оголосивши голодування відстоювали ідею проголошення Незалежності України, друга – «Помаранчева революція» - 2004 року і Майдан 2013-2014 років.

Активіст приїхав в Київ відразу після побиття студентів, далі було будівництво барикад, нічні чергування і постійна готовність відстоювати Майдан всіма доступними способами. На його думку участь киян в цій історичній події мали характер подвижництва.

Уявити тільки – палає вулиця Грушевського, а поряд мами з малими дітьми роздають чай з канапками. Був момент, коли під час відлиги почали танути снігові укріплення. Але природа була на стороні протестуючих, сніг знову випав і на Майдан потягнулися школярі та студенти, вони лишали наплічники на бруківці й ішли насипати сніг у мішки. За ніч барикади були відновлені.

Затамувавши подих восьмикласники слухали розповідь про нічні штурми.

Згадали і про банер від Віталія Шевченка з написом: «Беги, Витя, беги», який став «майданівською візитівкою» Рожища.

Неля Антонюк поіменно згадала волинських Героїв Небесної Сотні: Іван Тарасюк, Сергій Байдовський, Едуард Гриневич, Василь Мойсей. Найстаршому – 28, а наймолодшому – 20.

Найбільше, що ми можемо зробити для цих юнаків – це пам`ятати.

Пам`ятати за що вони загинули і не допустити, щоб жертва їхня була даремною. І щоб ніколи наші серця не забули, що це таке жага правди, жага волі, жага – гідності та свободи і ціна їм – сотні людських життів.

Хвилиною мовчання віддали шану Героям Небесної Сотні та усім загиблим за Україну.

Ще школярі переглянули відео з хроніками Майдану.

Тож живімо так, щоб не ховати очі, коли Небесна Сотня дивиться на нас!