Клаптикові ліси Рожищенщини: чим хизуються місцеві лісівники

Рожищенські лісівники похизувалися результатами своєї роботи.

Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Рожищеагроліс» потрапило до спец-проекту видання Район.in.ua «Історії довкола лісу».

Читати також: На підприємстві «Рожищеагроліс» змінився керівник

Підприємство «Рожищеагроліс» має площу 6,5 тисяч гектарів. До нього входять два лісництва: Стохідське та Стирне. Такі назви вони отримали від річок, що протікають на цих територіях. Далі текст репортажу подаємо без змін.

*** 

... Поля, поля, поля… Поля кукурудзяні, пшеничні, городи, та сінокоси – доводиться проїжджати всім, хто бажає оглянути цікаві локації та посадки «Рожищеагролісу».

Лісництва можна сміливо називати клаптиковими – вони так розкидані по території району, що їхати з однієї точки в іншу часто доводиться не менше години. Особливо докучає ця розкиданість місцевим лісникам, бо багато часу мають витрачати лише на дорогу.

Кукурудзяні поля

Та головна особливість місцевих лісів у тому, що всі вони вирощені на колишніх колгоспних землях, які втратили свою родючість та перестали бути корисними для землеробства. Тоді бідні ділянки віддавали лісникам, які з усіх сил намагались вирощувати на них дерева. Ситуація сьогодні відрізняється лише тим, що землю під посадки вже не видають – сучасні майстри лісу продовжують вирощувати культури на колись отриманих бідних ґрунтах.

Шансів на збільшення площі лісництво не має, можна збільшити тільки лісистість – відсоток вкритої лісом площі – засаджувати галявини і висохлі болота, чим і займаються. Людська праця, постійний круглорічний догляд і любов до своєї справи роблять своє – не зважаючи на низький рівень родючості земель, лісове господарство тут живе.

«Унікальне тут – це люди, які працюють і вирощують ці культури. Чим ми дивуємо? Своїми людьми», – говорить Олександр Литвин, головний лісничий ДП «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Рожищеагроліс».

Щоб не здаватись голослівним, чоловік везе нас до найближчих розсадників. Перше, що бачимо, вийшовши з авто – ділянка молодих п’ятирічних сосон, поруч яких росте горобина та вільха. Головний лісничий веде углиб посадки, показує рівні доглянуті рядки насаджень та наголошує, що все це росте на колишньому полі.

Одразу біля сосни ще одна, більша територія. На ній вирощують дуб звичайний та червоний, рядки якого чергуються з ще зовсім маленькими соснами. Зовсім недавно на місці цих культур росли берези, але вони досягли повної стиглості та були зрізані. Цей процес круговий – дерева садять, з роками вони достигають та продаються, а на тому ж місці висаджують молодняк.

Поки говоримо про догляд за цими культурами, до нас під’їжджає майстер лісу, що опікується цим лісництвом – Андрій Олексюк. На возі, який тягне пара коней, ще повністю не зупинившись, з усмішкою запрошує прокататись. Таким транспортом він їздить постійно – і влітку, і взимку, оглядає підконтрольні території, площа яких становить 500 гектарів та піклується про ліс.

Про чоловіка говорять, як про майстра лісу «старої закалки». Тут його поважають за віддану та совісну працю для лісу протягом усього життя. Саме під керівництвом Андрія Васильовича у лісництві вперше заклали власний розсадник, на якому культури вирощують з самого насіння.

Таких у районі тільки три. Створені вони для доповнення лісових культур, бо після посадки не всі дерева приживаються – 20% точно гинуть. Навіть найменший розсадник вимагає великих зусиль та догляду. Починається робота ще восени, коли збирають і підсушують насіння, взимку його снігують (трамбують у сніг у спеціальній тарі, де насіння зберігається до початку танення снігів), весною обробляють захисними речовинами та, нарешті, сіють.

Попереду довгі місяці виполювання бур’янів, захисту від шкідників, поливів, розсадки та знову виполювання і косіння непотрібних рослин.

Зараз висіяні весною сосни нагадують маленьку моркву і тільки завдяки невтомній роботі людей ця «городина» зможе перетворитись у високі та розлогі дерева.

Люди також не дбають про чистоту територій, часто залишають сміття після відпочинку та готові лише висловлювати незадоволення лісникам через безлад у лісі.

Читати також: ​​​​​​​Рожищенські лісівники прибрали засмічену зону відпочинку

Рідко сюди навідуються і журналісти, бо район, на перший погляд, спокійний та нудний, жодних сенсацій, які б зацікавили аудиторію тут немає.

Та все ж, якщо будете проїжджати у цій місцевості, обов’язково зупиніться на рекреаційній зоні, насолодіться тишею лісу, яку перебивають птахи, поверніть до колишнього кар’єру, затопленого річкою Стир, місцеві називають це урочище Чебені. Обіцяємо, що будете вражені красою територій, їх доглянутістю та чистотою.

Читати також: Три місяці після прибирання урочища Чебені: сміттям завалено все

Квест «Знайдіть суницю»

Ми знайшли

Іванна МАСЯК

Фото Олесі САЄНКО