Капітан італійської армії розшукав родинне село на Рожищенщині
Вихідці з Рожищенського району приїхали аж із Бразилії та Італії на землю своїх пращурів.
Цю дивовижну історію, що сталась напередодні Великодня, розповів на своїй сторінці у Facebook Олег Савчук. Подаємо текст без змін.
***
Напередодні Великодня у Рожищенському районі відбулась історія, що вартує уваги кожного. А саме пошани до історичної памяті роду.
Напередодні свят, під кінець дня, біля «хреста-фігури» у нашому маленькому мальовничому селі Підліски зупинився автомобіль. Дочка Ольга, що навчається у Княгининівському ліцеї, почала розмову з людьми, що вийшли з авто. Виявилося, що це іноземці.
Прийшовши на допомогу своєю далеко недосконалою англійською, виявив, що люди приїхали з Бразилії (!) і з їх уст, шукають родинне село «Падалоска». Оскільки воно дещо співзвучне з назвою «Підліски», то вони вважали, що це місце їхнього пошуку.
Гостями, що приїхали на Волинь виявились Ельмер Фльор (Elmer Flor) з бразильського міста Порто Алегре (Porto Alegre, Brazil) та його син Герсон Фльор (Gerson Flor), капітан італійської армії з Неаполя (Napoli, Italia).
Виявилося, що пан Ельмер прилетів в Неаполь до сина, а звідти літаком до Львова. У Львові він найняв авто і приїхав на Волинь, де цілий день розпитували і шукали їх родинного села. А наступного дня вже треба повертатися до Італії та Бразилії.
Допомогу у подальших пошуках надала рідкісна мапа 1927 року, що зберігається у нашому домі. Саме на неї іноземні гості встановили правильну назву родинного села – «Padałówka» – «Падаловка», «Падалувка». У 60-і роки ХХ століття цей населений пункт було перейменовано на «Берегове». Нинішнім громадянам Волині ця назва мало що скаже. І тому знайти це село без фахівців, за короткий час, практично нереально.
Знайшовши пункт призначення, гості хотіли їхати і самим продовжити пошуки. Але оскільки починався вечір, я знав, що їм буде це важко, ми додзвонились до Олександра Овруцького, голови Мильської сільської ради. Саме він з племінницею зустрів нас з іноземними гостями в Мильську та супроводили до Берегового.
У цьому невеликому селі майже не залишилось памяток сторічної доби. А тому гості сфотографувалися на фоні нової церкви. Поїхали на берег Стоходу. Обійшли місцеве кладовище, де вже знищено старі хрести і пам’ятники. Можливо, саме там була похована родина Фльорів.
Виявилося, що німецька родина Фльорів прибула на Волинь орієнтовно на початку ХІХ століття. Тут проживало їх аж декілька поколінь. Але у 1890 році дід Йоганн Емануель Фльор разом з його новонародженим сином (батьком Ельмера) покинули Волинь і мігрували до Німеччини. Через декілька років вони мігрували вже до Бразилії. Там батько попросив сина Ельмера коли-небудь відвідати родинне село на Волині. І ось цю обіцянку і мандрівку виконав Ельмер через 130 років.
– Що це за хрест, біля якого ми зупинилися? – запитав Ельмер Фльор.
– Це фігура, символ перебування Бога в нашому селі, – відповів я.
– Розумію. Саме пан Бог дав можливість знайти родинне село, коли це здавалося нереальним, – відповів Фльор.
І власне біля хреста-фігури пан Бог звів доктора Євангелістської семінарії з Бразилії Ельмера Фльора та доктора гуманістичних наук Католицького університету Олега Савчука. І за допомогою однієї з двох вцілілих мап (одна в держархіві!) сторічної Волині знайшли родинне село. І саме це дозволило з Вірою і Надією досягнути мети подорожі терміном 130 років і відстанню у 22 тисячі кілометрів.
Не одного ця подія змусила задуматися – де поховані наші пращури, що проживали понад 100 років тому? Чи доглянуті могили? Чи давно ми були на віддалених родинних теренах? Можливо не варто чекати понад 100 років, щоб туди потрапити.