Сюрприз на півстолітній ювілей: щира розповідь сестри про Володимира Шепелюка з Мильська
-
-
>
-
>
-
>
4403
На електронну пошту редакції прийшов лист із розповіддю про жителя села Мильськ Рожищенського району.
Про Володимира Шепелюка щемно і щиро розповідає його сестра Людмила Луцюк.
Запрошуємо читачів Район.Рожище надсилати історії про людей, звичаї, природу та історії нашого краю. Найкращі тексти обов'язково потраплять на електронні сторінки нашого видання.
***
Цікаво читати про видатних, чи пак – відомих – людей району. Але ж кожна людина по-своєму славетна! Тому і вирішила написати читачам сайту про одного такого чоловіка з села Мильськ, Шепелюка Володимира Олександровича. Для мене це не просто односельчанин, це – мій брат!
Розпочати хочу з того, що 4 травня у нього – півстолітній ювілей! От і зроблю сюрприз. У кожної людини своя доля: в кого – легка, а в інших – не дуже. У Володі було нелегким дитинство, адже в 5 років він втратив маму… Дякуючи турботливому татові, який взявся самостійно виховувати дочку і сина, малим ще не зовсім розумів, що сталося. Маму зуміла замінити друга дружина тата Тетяна (моя мама). Володя швидко звик до «чужої тьоті» та почав називати її мамою, бо справді вона такою стала для двох дітей чоловіка.
От ніби й все налагодилося в житті. Навчання у школі, а вчився на 4 і 5! Та прийшов час іди до війська. Пам’ятаю день братових проводів в армію, як сьогодні. Чомусь всім було невесело… І недарма, бо через півроку «учебки» в Краснодарському краї відправили виконувати інтернаціональний обов’язок у Афганістан… Рік перебування в Афгані був страшним роком для всієї нашої родини. Писали листи щодня всі. І Володя відповідав кожному! Але ні слова не писав про те, що він на війні. Дякуючи Богові, все обійшлося, і Володя повернувся з цього страхіття живий.
Після повернення додому довго не міг прийти до тями… Став мовчазний, задуманий… Та час минав, і роботу потрібно було шукати. Закінчивши Володимир-Волинський сільськогосподарський технікум, працював крановщивиком у місцевому колгоспі. Пізніше вирішив спробувати свої можливості у професії державного охоронця України, де і пропрацював до пенсії за вислугою років.
У вільний від роботи час займався грою у футбол, був одни із найкращих гравцем місцевої команди. Любов та вміння гри у футбол перейняли не тільки сини, а й найменша донечка.
Разом з дружиною Людмилою Шепелюк, завучем ЗОШ села Мильськ, виховує трьох дітей: двох синів та донечку. Займаються селянським господарством, де є і корови, і коні, і свині, і гектари землі. Гарна родина Шепелюків! Вміють дружно працювати і відпочивати!
Тож вітаємо Володю з ювілеєм! Найголовніше, на мій погляд, бути щасливим. Щастя у кожного своє, тому нехай у твоєму житті буде все те, що забезпечить тобі нескінченне щастя. Посміхайся кожен день, адже все навколо йде так, як треба, все навколо так, як хочеться саме тобі. Нехай збуваються всі найзаповітніші мрії, а якщо не будуть збуватися – завжди знаходить сили для того, щоб збувати їх самому. Бажаємо витримки і сили волі, міцного здоров’я та підтримки близьких людей, впевненості в собі і достатку в домі. Завжди залишатися сміливим і відважним мужчиною, якому все по плечу, якому не страшні ніякі перешкоди, нехай Господь благословить на все найкраще в подальшому житті!
Людмила ЛУЦЮК
***
Надсилати інформацію та фото можна на електронну адресу [email protected], у повідомлення на нашій сторінці у Facebook, або через форму на сайті «Додати новину».
Коментарі