Як на Рожищенщині грали у стародавню великодню забавку – каток

Ще кілька десятиліть тому на Рожищенщині на Великдень грали у особливу гру з крашанками – каток. Лише у деяких селах на Волині ця традиція збереглась і донині.

Справжнє дослідження про давню великодню забавку опублікував Перший.

***

Якщо ви потрапили на Великдень до села Четвертня, що на Маневиччині і бачите, як і старі, і малі то тут то там «кучкуються» у дворах при парканах, азартно щось вигукуючи і дивлячись в землю, то це воно…

У Четвертні зберегли давню великодню гру. Там роблять катки і качають у них крашанки.

Зробити каток – справа непроста. Грати  в нього – тим паче. Але в цьому селі немає тих, хто не знає про цю гру. І досі вона збирає довкола і дітей, і дорослих. Чоловіки майстерно копають катки біля хати. Жінки ніколи не шкодують крашанок, «бо ж на каток»!

 * * *

– Христос воскрес! А де у вас можна каток побачити? – спиняюся у самісінькому центрі села, біля паркану, вифарбуваного у синьо-жовте та червоно-чорне.

Другий день Великодня. Сільські дядьки одразу входять в азарт. Каток – це для них на Паску святе))

– Як де? А ходіте-но сюди покажу! – вже сивочолий Микола Петрук піднімається і веде у двір навпроти. Проходимо просто під хату, на яскраво-зеленому морозі під вікнами щось прикрите шифером.

Оце і є його каток. Обережно відкриває і гордо демонструє. Ось він!

Невелика яма. Ідеально круглої форми. З невеликою гіркою, що спіралькою опускається на дно. На ній чітко видно доріжку, «витоптану» крашанками. Саме цієї гіркою і качають крашанки у катку.

– Правда, цей каток сьогодні вихадной. Вчора дощ був, то його затопило. Йдіть до «Вишеньки», там сухий! Шо там тих дітей!.. Десь і мої внуки побігли, – Микола хутко відправляє нас до наступного катка.

Перший каток був на площі посеред Четвертні

Цьогоріч у Четвертні, кажуть, місцеві чотири катка. Хоч і не геть масово роблять їх у селі, але традицію цю дуже бережуть.

Що цікаво: нині у жодному навколишньому населеному пункті чогось подібного нема. Наприклад, у сусідніх Годомичах, з якими Четвертня має багато спільного, чи Боровичах – поняття не мають, що таке каток і як це працює.

Старожили розповідають, що колись катки справді робили у сусідніх Лукові та Незвірі Рожищенського району.

90-літній Панас Мельник, наприклад, каже, що в його дитинстві у катки не грали, більше – «в битки». Припускає, то літ 50 тому цю гру перейняли, певне, з сусіднього Незвіра чи Лукова (села Рожищенського району, – авт.), бо «в Незвірі то ямки копали».

Однак чи то четвертяни такі азаратні, чи так дбають про сільські звичаї, але саме їм вдалося донести цю гру до сьогодення.

– Оця площа у нас називається Ринок. Тут був такий наче вигон, тут і грали, – Микола Петрук показує перехрестя у себе за спиною.

Колись тут справді відбувалися базари. Четвертня у минулому була містечком і ринок свій мала. Саме на майданчику посеред ринку нібито й робили тоді катки, кажуть селяни.

Воно й не дивно, бо то було людне місце. Та й у полі каток не зробиш: його копають на твердому ґрунті. Та і досі роблять десь там, де поруч збираються люди, куди зручно звернути з дороги. Бо гра ж збирає біля себе багато охочих.

Тепер же на місці колишнього ринку – заквітчаний стрічками хрест. По-місцевому – фігура.

Десь під «Вишенькою»: «Осторожно ступайте! Там все покопано!»

До катка «біля «Вишеньки» мене ведуть два малих хлопчака.

Тимур і Гнат. Обидва приїхали до дідуся з бабусею на Великдень. Один із них – Тимур Михальчук вчиться у 23-й луцькій школі. Каже, його однокласники і гадки не мають, що таке каток.

Тимур дивується, що подібних катків більше ніде нема. Для нього то звична великодня розвага.  Каже: у суботу перед Великоднем в них каток копають дядько Віктор з татом Андрієм. Саме дядько Віктор, розказує, і навчив його майстерно грати у каток.

«Вишенька» – та сільський магазин. Ну, тако: магазинчик. У дворі за хлівами, на порослому травою ґрунті господар сусіднього обійстя традиційно облаштовує катки.

– Осторожно ступайте! – заявляють мені. – Там все покопано. Бо то вже не перший рік катки тіко тут.

А в глибині двору сидить гуртом жменька дітей. Більші, менші, хлопці і навіть дівчатка. Біля ніг у них – торбинки з крашанками. Поруч коробка з уже битими яйцями. Навіть собака крутиться і собі заглядає у кругленьку ямку з кольоровими яйцями у ній.

Сміх, гамір, часом крик… Ніхто тут нікому не заважає. До дітей, який усі три дні на Великдень збігаються грати у каток – дорослі не виставляють жодних претензій. А як до гурту приєднуються і дорослі чоловіки (а тут таке часто), то гра стає і вельми голосною і азартною.

Тільки є у ній свої премудрості…

 «Кантарка», «вольвокс» і «храборт» – дивні назви дивної гри

Яйця у катку мають рухатися по спіралі. Перший гравець котить свою крашанку, та спиняється на дні катка. Далі котить другий. Якщо раптом його крашанка торкнеться тієї, що вже лежить на дні (чи кількох), то він забирає собі обидві (чи всі, до яких торкнулося його яйце).

Хлопці теж в основному – луцькі внуки сільських бабусь та дідусів. Наввипередки розказують: у них є своя технологія. Кожен знає, як яйце треба котити, щоб досягнути цілі.

– Хто вас цьому навчив? – запитую.

Малеча так щиро дивується, наче спитала щось геть несусвітнє.

– Та ми самі навчилися! В нас тут всі грають! – гуртом відповідають.

Причім різні яйця по-різному котяться. Для них у Четвертні є навіть свої назви.

– Хто забирає крашанки, той «візунчик», – колоритно із четвертнянським говором розповідає мені правила гри один із хлопчаків.

То Едуард. Для нього «кантарка», «вольвокс» і «храборт» – слова, які асоціюються винятково із Великоднем і катком. Бо так називають у Четвертні… крашанки у цій грі.

– Кантарка – то маленьке яйце, кругле. Воно котиться найлучше. Вольвокс – то таке з гострим кінцем. Кантарка летить дальше, а вольвокс відкочується від стінки. Храборт – то в нас пошкоджене яйце. Те, яке трісне від удару. Його відразу виймають – і в коробку. Оно, бачите?(киває на паперову коробку за спиною, – авт.). І тоді вже їх або курям, або собакам віддадуть.

Коли гравець збирається на каток, то у його кишенях чи торбинах мають бути різні крашанки. Очевидно, кантарка – то він назви породи курей. Вольвокс – рід зелених водоростей, що виглядає, як рухома зелена куля. Очевидно, хтось із затятих гравців колись добре вчив біологію, раз такі асоціації))

Є своя «наука» у тому, як крутити крашанку в катку. Якщо котрась із них спиняється дуже близько до стінки – це «подарочок», кажуть діти (бо гарантовано у неї чиєсь наступне яйце вдариться).

Найліпше на каток – круто зварене яйце. Рідке гарно котитися не буде. Що цікаво: після катка крашанки до споживання не годяться.

Викопати каток у Четвертні – може не кожен. Є тут люди, які на цій справі зуби з’їли. Роблять це у суботу перед Великоднем. Дно і стінки катка мають бути гладенькими, щоби крашанка ні за що не чіплялася. Тому місце вибирають, де грунт масніший. Часто його змащують при трамбуванні і шліфуванні… солодкою водою або сирими яйцями.

Над катком у цьому селі можуть сидіти-стояти до вечора.

До вечора то тут, то там за парканами у Четвертні можна почути:

– О! Куди-и-и? То храбортове!.. Кантарку бери, кантарку кажу…

Але тільки тут. І тільки на Великдень!

Не вірите? Наступного року приїжджайте – побачите))

Текст i фото: Олена ЛІВІЦЬКА