Програміст Олександр Калапуша: «Програмування – це моя улюблена робота, яку готовий виконувати навіть безкоштовно»

День програміста щорічно відзначають на 256-й день року. Цьогоріч цей день випав на 12 вересня.

Цікаво ж чому на 256-й день? А тому, що число 256 –  це два у восьмому степені. Тобто кількість значень, які можна виразити за допомогою одного байта.

А байт, як відомо – це досить значна для програмування величина, одиниця зберігання й обробки цифрової інформації. У сучасних обчислювальних системах байт складається з восьми бітів і, відповідно, може приймати одне з 256 різних значень. Ось така цікава історія святкування цього дня.

Район.Рожище поспілкувався з одним із таких комп’ютерних геніїв Олександром Калапушою.

Народився молодий чоловік  у місті Рожищі, але дитинство провів у селі Топільне і навчався також у Топільненській школі. В 7-ому класі зацікавився мовою програмування. Олександр зрозумів, що комп’ютер може вирішувати всі задачі за людину. Тобто комп’ютер набагато полегшує життя суспільства.

«Я побачив як мій дядько займається програмуванням. Споспостерігаючи за ним, бачив, як він опрацьовує задачі і зрозумів, що нічого складного в цьому  немає. Тоді вирішив потрохи сам розбиратись із програмуванням. Почав із найпростішого», – каже нам співрозмовник.

У школі, з 8-го класу, в Олександра почались уроки інформатики. Почали вивчати мову програмування. Все те, про що говорили у школі, Саша, вивчив уже давно. Тоді вчитель інформатики Володимир Герасим’як запропонував учневі ходити на курси і вивчати програмування, так би мовити «глибше».

У 9-ому класі вчитель направив Олександра в Луцьк на курси, для кращого освоєння матеріалу. А в 9-ому класі Олександр Калапуша вперше пішов на Рожищенську районну олімпіаду і здобув там І місце.

В 11-ому класі Олександр зайняв ІІІ місце на обласній олімпіаді. Тоді йому і вчителеві вручили грамоти за високі досягнення. Саша став першим учнем, хто прославив Топільненську школу з програмування.

Після закінчення школи Олександр Калапуша вступив у Луцький національний технічний університет на вчителя інформатики. І коли в навчальному закладі почалось програмування, то викладач побачив, що студент добре розбирається у ньому.

В університеті Саша теж брав участь в олімпіадах і займав призові місця. Їздив на Всеукраїнську олімпіаду. Тобто розвивав свої навики у цій сфері.

Коли студент навчався ще на 2-ому курсі, то йому запропонували роботу програміста. Саша погодився, адже це певний досвід.

Спочатку Олександр працював безплатно, бо вважав себе не надто «підкованим» та з часом робота стала постійною та прибутковою.

«Працювати у цій сфері мені подобається, а програмуванні – то моє. Це така робота, що навіть зараз я готовий працювати безкоштовно. Завжди кажу, що потрібно шукати таку роботу, яка приносить насолоду навіть тоді, коли не отримуєш прибуток», – ділиться Олександр Калапуша.

Олександр каже, що є й таке, що нема роботи. Та це для програмістів не проблема. Адже мова програмування настільки багатогранна, що, коли немає роботи, то є можливість вивчити щось нове.

Свій сенс життя Саша вбачає у програмуванні. Він і надалі планує працювати у цій сфері. Адже буде з’являтись багато нового, багато цікавих програм, телефонів, які варто буде опановувати. До яких потрібно буде створювати нові програми. І це буде цікаво програмістам та корисно людям.

Зазвичай програміст робить сайти Інтернет-магазинів, певні візитки якихось організацій та інше. Ця робота добре оплачувана. Тому генієм бути не легко, але прибутково.

Олександр Калапуша поділився з Район.Рожище декількома порадами для програмістів-початківців.

Найперше – це починати вивчати програмування з дитинства, адже в дітей легше розвинути певне мислення, їх легше навчити. Коли, наприклад, не виходить якась програма, то варто відкласти її на деякий час. Після того як людина відпочине, то їй можуть прийти кращі ідеї в голову. Все вийде, головне не здаватися.

«У мене є молодший братик Віталій. В нього теж добре виходить із програмуванням. Я допомагаю йому, розвиваю його логіку. Даю певні завдання, і він виконує їх. Можна на простих прикладах навчити дитину мови програмування», – зазначає програміст.

Звичайно, у програмуванні є й мінуси. Довге перебування за компʼютером шкодить здоровʼю, передусім очам.

На питання: «Якими рисами потрібно володіти, аби бути програмістом?» Олександр відповів, що найперше треба мати «залізні» нерви, велике бажання розвиватися, сила волі та вміти раціонально розраховувати час, аби все встигнути.

Олександр Калапуша бажає усім програмістам, берегти здоровʼя, здобути успіхів у роботі, щастя у житті та неодмінно знайти своє місце під сонцем.

Програмісти відносяться до рідкісної категорії людей, яким для щастя достатньо підвіконня, на який можна поставити комп'ютер. Таких розумних скромняг, нежадібних до побутової розкоші та розваг соціального світу нині вдень з вогнем не знайти.

Мовчки, майже нерухомо, зрідка пригощаючись міцним чаєм і печивом, вони несуть особисту відповідальність за поставлене завдання. У своє професійне свято вони не підуть в галасливу кавʼярню, не влаштують публічний бешкет – вони проведуть день за улюбленою справою.

Район.Рожище бажає програмістам чіткості життєвих алгоритмів і чуйного оточення, яке буде поважати їх особистий простір і цінувати їхній  затишний всесвіт. З Днем програміста!