«Сільське життя»: село Іванівка
-
-
>
-
>
-
>
7256
На сайті «Район.Рожище» працює рубрика, яка називається «Сільське життя». Вона допоможе звернути більшу увагу на села Рожищенського району, на те, в якому стані вони знаходяться, та якої допомоги потребують.
Ви, наші читачі, можете ділитися із нами фотографіями своїх сіл, та розповідати нам про них щось цікаве.
Пишіть нам на нашу пошту:
| [email protected] |
або на сторінку у мережі Facebook.
У редакцію надійшов лист від жительки села Іванівка Лілії Матискіної:
Моє рідне село на березі річки Стохід, в обіймах чарівної природи, розкинулося невелике село Іванівка – край гостинних, працьовитих людей, славної історії та багатої культурної спадщини. Це моє рідне село. Хай воно не обов'язково найкрасивіше, бо у світі, я впевнена, є кращі місця. Хай моє село і не таке багате, показне, може, не кожному западе в душу, але від цього воно мені не є менш любим і дорогим. Коли на плечі будинків повільно опускається вечір, моє село лежить на березі серед сутінків, які гойдаються на деревах, електричних проводах.
Соснові ліси, що оточують село майже з усіх сторін, захищають його від вітрів і потоків забрудненого повітря. Тому ночі тут темні і тихі. А наступить ранок – розпочнеться буденна метушня: хтось поспішатиме на перший автобус, хтось велосипедом їхатиме на роботу, а інші почимчикують добре втоптаними стежками на свої городи. А яка гарна природа в нашому селі. Це і зелена-зелена трава, по якій можна ходити босоніж. Це ліси, садки, річка. Вода у ріці чиста. А скільки тут риби водиться. Полюбляють у ній рибалити і купатися як діти, так і дорослі. А повітря! Такого повітря, просякнутого запахами багатющої лісової флори у сукупності із запахами водяної рослинності немає ніде. Вдихнувши раз це повітря, не забудеш його ніколи. Ще здалеку майорять білі хати. Ці хати стоять давно. Одні відслужили своє, струхлявіли – на їхньому місці виросли інші, але кращі, просторіші. Не раз роздумую над тим, чи поїхала б кудись за кордон, якби трапилась така нагода.
Може, хотіла б побачити, як живуть інші люди, які там міста, села. Але я нізащо б не погодилась назавжди покинути свій рідний край, своє рідне село, хоч як би добре було там, у чужих краях. Звичайно, одне село можна порівнювати з іншим, але рідне село не можна ні з чим порівнювати, бо воно єдине і неповторне. Його так само не вибирають, як і не вибирають собі матір чи батька. Адже так приємно пройтися по рідній вулиці, випити студеної води з колодязя, посидіти на лавочці біля пахучих клумб із квітами. Так, безумовно, наше село красиве. І красиве воно не лише своїми будинками, мальовничими краєвидами, а насамперед своїми мудрими і роботящими людьми.
Адже кожне ім'я – це ціле життя, іноді бурхливе, іноді скромне, але кожне, по-своєму, колоритне, особливе і варте пошани.
Коментарі