В Україні з краю в край ходить святий Миколай

19 Грудня 2018, 13:35
10404

19 грудня – День Святого Миколая, захисника дітей і дорослих, які вірять у диво. Так, як пощастило Миколаєві, не пощастило жодному іншому святому. Бо кого ще так щиро люблять найчистіші, найщиріші дитячі душі. Діти в ці дні пишуть Миколаю листи про найзаповітніші бажання і засинають з передчуттям майбутнього сюрпризу 19 грудня. 

Цьогоріч дитячі звернення «подорослішали». Вони мріють про мобільні телефони, планшети, навушники, ноутбуки... Та серед листів до святого Миколая чимало таких, у яких діти, жертвуючи своїми традиційними бажаннями, просять міцного здоров’я для мами, тата і всієї родини, для наших воїнів-захисників кордонів України, а найбільше вони молитовно просять перемоги миру в країні, і щоб наші воїни повернулись здорові додому. 

Волонтери запитали українських вояків, які вдень і вночі бережуть наш спокій, що вони хотіли б отримати у День Святого Миколая: Солодощі, – відповіли бійці, – бо хочемо їх передати від святого Миколая дітям. 

Отже, у святого Миколая є помічники, які допомагають і служать йому – це батьки, волонтери, підприємці, воїни-захисники і всі милосердні люди. 

Як і діти, так і дорослі охочі дізнатися, яким способом святий Миколай досягнув всенародної шани і любові, які передаються з покоління в покоління.

Як відомо, все починається з дитинства. У «Законі Божому» читаємо: «Святитель Миколай народився 257 року в місті Патарі, в Малій Азії (півострів, який відокремлюється від Європи протоками Босфор і Дарданелли і складає більшу частину території Туреччини) у заможній сім’ї. Батько Феофан і мати Нонна були християнами. Миколай ще змалку був набожний. Батьки помітили це та стали спрямовувати його на шлях духовний. Юнак цілеспрямовано працював, готувався до життєвих випробувань, багато читав, молився, вів аскетичний спосіб життя, їв один раз у день, пив тільки воду. Він не прагнув розкоші, гартував своє тіло і силу волі, бо часи були складні: велась жорстока боротьба з християнством. В той час в Патарі , єпископом був близький родич сім’ї і він запропонував Миколаю сан священика. Юнак вів скромний спосіб життя: носив простий одяг, не хизувався тим, що займав сан священика, мало відпочивав. Ровесники його називали «молодим стариком». Проте він невтомно працював, помагаючи всім, хто потребував його допомоги. Своїми молитвами утихомирює бурі на морі, рятує хворих і без ліку творить добрі діла. Спадщину, яка залишалась йому після смерті батьків, він розділив між убогими. За такий великий та ревний труд, за вірність церкві христовій він отримав сан архієпископа. Помер на 85 році життя, приблизно у 342 році.

Але залишився на віки в народних переказах і легендах святий Миколай, які боронять людей від стихійного лиха, нападів ворогів, а найбільше рятує на морі. 

В одному з народних переказів йде мова про те, що у 1259 році монголо-татари напали на Луцьк. Жителі міста пройнялися тривогою і панікою, розпачем, забили на сполох церковні дзвони, лемент, плач, заглушував ворожий монголо-татарський каменомет, який сіяв смерть, руйнацію, кровопролиття та сльози. У храмах молилися, всі надіялись на порятунок тільки від Божої сили... І раптом спільнота, яка стояла біля храму побачила, що якийсь відчайдух з іконою святого Миколая попрямував туди, звідки вилітали каміння і чатувала смерть. І сталось диво, каменомет  занімів… Виявилось, що він вийшов з ладу. Таким чином, напад монголо-татарської орди був успішно відбитий мешканцями міста завдяки чудотворцю Миколаю. Вдячні лучани бережуть цю пам’ять: на прапорі Луцька зображений святий Миколай, а біля Міської Ради височить пам’ятник чудотворцю, який усі пори року потопає у квітах. 40 храмів Волині носять ім’я святого Миколая.

Найкращим пам’ятником для святого Миколая від молодого підростаючого покоління буде те, коли  вони наслідуватимуть його у створенні самого себе, тобто займуться самовихованням. Це найважливіше, найважче завдання, адже в суспільстві стільки спокус, маніпуляцій, несправедливості… Як уникнути їх? Вчитись, самим собі говорити «Ні!». Вибирати такий шлях у житті, який відповідатиме загальнолюдським, моральним і християнським цінностям. 

День Святого Миколая – це свято милосердя. Шановні краяни, проявіть милосердя до тих, хто вас оточує: діти-сироти, немічні, одинокі, хворі, нещасні, бо «Хто, хто Миколая любить, хто, хто Миколаю служить, тому святий Миколай на всякий час помагай».

Автор тексту – Марія Рейкіна.

 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024