Ватутіна декомунізувати не можна залишити

Вулиця – це маленька частинка, з якої складається ціле місто. Пробігаючи вулицями, боячись запізнитися на роботу або навчання, ми часто забуваємо підняти очі та роздивитись навколо.

 А ви коли-небудь замислювалися над тим, що відбувалось на цих вулицях десятки років тому? А може сотні? На «Районі. Рожище» стартує нова рубрика «Вулицями міста», в якій ми розповідатиме цікаві історії про вулиці Рожища.

Сьогодні ми розпочнемо свій екскурс в минуле з невиличкої вулички Ватутіна. Колись на її місці був просто величезний пагорб. Згодом там створили єврейське кладовище.

Пам'ять похованих жителів Рожища на цьому кладовищі увічнена фондом сім'ї Йосипа Вальда. Через радянську владу частину кладовища знесли, а на його місці почали будувати будинки.

Вулиця Ватутіна з’явилась приблизно в 1958-ому році. Її назвали в честь радянського воєначальника, генерала червоної армії Миколи Ватутіна. 

В кінці вулиці знаходився завод з виробництва цегли, який забезпечував робочими місцями мешканців міста та району. Згодом, через кризу, він припинив свою роботу.

Вулиця Ватутіна у Рожищі не потрапила під декомунізацію. Тобто, коли інші вулиці переназвали, аби позбутись наслідків комуністичної ідеології, Ватутіна лишили без змін.

«Ватутін – генерал першого українського полку, який визволяв Україну. Саме в честь нього названа вулиця. І, в деякій мірі, важко сказати, чи попадає він під декомунізацію, чи ні. Ватутін – діяч Другої світової війни. Він – людина, яка керувала визволенням України від фашистів. І в цьому є його заслуга. Він – видатний генерал», – каже історик Роман Трофімчук.

За словами голови Рожищенської міської ради В’ячеслава Поліщука, вулицю не перейменовуватимуть, адже Микола Ватутін був генералом Західного українського фронту.

«Генерали Другої світової війни не підпадають під декомунізацію, згідно із законом. Ватутін вважається генералом Західного українського фронту, реалії в нього не стільки комуністичного діяча, як військового керівника Другої світової війни. Тому, поки що вулиця перейменовуватися не буде. Всі інші комуністичні вулиці нашого міста були декомунізовані», – зазначив він.

Представниця Інституту національної пам’яті Леся Бондарук розповіла, що Микола Ватутін для України був більше негативним персонажем, ніж позитивним.

«Генерал Ватутін для України є швидше негативним історичним героєм. Оскільки, починаючи із своєї буремної молодості, цей росіянин у вересні 1920-го року, як червоноармієць, воював проти залишків Української Повстанської Армії Нестора Махна. Потім у 1920-му - 1921-му роках, саме тоді, коли в Україні був голод, і селяни повставали проти радянської влади, яка доводила до такого стану. То Ватутін боровся проти українських повстанців на Полтавщині. Тобто, в нього є злочини ще від молодих років перед українським народом. У 1921-му році він вже став членом партії більшовиків, і у 1939-му році він командував українським фронтом при вторгненні в Польщу. Ще йому приписують надмірну жорстокість у ставленні до солдат під час операції звільнення Києва.Тоді, через його невдале керівництво загинуло багато солдат», – зазначила жінка.

Також вона розповіла, що назва вулиці підлягає декомунізації.

«В загальному послужному військовому списку участь Ватутіна проти українців є злочинною. І тут він по закону про декомунізацію не попадає в список тих, хто оновлюється. Але історики виправляють це, тому що є експертна оцінка істориків Інституту історії Національної академії наук, і вони вважають, що він попадає під декомунізацію, оскільки брав участь у встановленні радянської влади в Україні. Тобто, за законом він все таки попадає. Варто зауважити, що у Луцьку вулиця Ватутіна є теж у списку тих, хто підлягає перейменуванню внаслідок декомунізації згідно експертної оцінки Інституту історії Національної академії наук», – зазначила Леся Бондарук.

Проте, незважаючи на свою неоднозначну історію, сьогодні вулиця Ватутіна є тихою і затишною, хоч і знаходиться близько до центру міста.

Запрошуємо усіх жителів Рожища долучитися до рубрики «Вулиці нашого міста». Пишіть цікаві факти з історії своєї вулиці.

Автор тексту та фото – Анастасія Герасимчук.