Мильськ: «Найкращий чотириногий друг людини – це кінь»
-
-
>
-
>
-
>
4988
Район.Рожище продовжує шукати цікавих людей. І нещодавно нам пощастило поспілкуватися з людиною, яка не уявляє свого життя без догляду за кіньми. Це Павло Хвостюк з Мильська.
Павло розповідає, що любов до тварин та прагнення їм допомагати іде з дитинства.
«Найшляхетніший, найпрекрасніший та найрозумніший із усіх чотириногих друзів людини – це кінь», – зауважує Павло.
Окрім того, коні – це найперші помічники в селі, без них, як без рук. Але наш співрозмовник каже, що використовує коней не тільки для роботи, а щоб проїхатися верхи з вітерцем. Це, запевняє, незабутні відчуття.
Та не все було так просто, як здається. З конями в Павла не одразу вдалося знайти спільну мову. Спочатку він їх дуже боявся. Адже, як згадує Павло, у дитинстві кінь дуже вдарив брата. Страх довго не підпускав хлопця до тварин, але село, це місце, де постійно треба працювати в полі, тому хочеш не хочеш, а йдеш і запрягаєш коня. Але згодом так звик, що як тільки приходив додому зі школи, то одразу біг до своїх улюбленців.
«У дитинстві в мене було декілька коней. Найперша, яку пам’ятаю – це була Зірка, потім Орлик і Машка. До них звикаєш, мабуть, більше, ніж до людей. Вони завжди тебе зрозуміють. Мають неймовірну силу вдихнути в людину спокій та врівноваженість», – ділиться з Район.Рожище Павло Хвостюк.
Павло розповідає, що як був ще малим, то ніяк не міг заскочити на спину коня. Благородна тварина це розуміла. І коли хлопець стукав її по нозі, вона опускалася, щоб Павлові було зручніше осідлати її.
Нині хлопець вміло тримається на коні. Також співрозмовник ділиться таким секретом із читачами: доброта, ласка, маленький гостинець у вигляді шматочка цукру, моркви чи яблука, безперечно, сприятиме спілкуванню з конем.
«Я не один раз переконався в тому, що коні мають неабиякий розум, і на це слід зважати. Спробуйте, сівши верхи, переїхати струмочок. Кінь ніколи не помчить як у фільмах. Він спочатку обережно підійде, спробує копитом грунт, і дуже повільно буде пересуватися. Тварина піклується і про себе, і про вершника, який може впасти», – зауважує Павло.
За словами співрозмовника, риси характеру коня залежать від ставлення до нього господаря: агресія та жорстокість – погані вчителі. Поводитиметесь з твариною жорстко – боятиметься вас. А боязнь – не любов. Між цими поняттями – глибока прірва. На больових відчуттях чотириногого «друга» собі не виховаєш. Поставитесь з душею – довірятиме.
«Якщо кінь чи кобила одразу підпустили до себе, значить все буде гаразд. Ця тварина тебе прийняла. А якщо вона фиркає, значить щось тут не так. Краще тоді не підходити і не ризикувати. Не лише людина намагається пізнати коня, але й він її. Тварині потрібен час, щоб розпізнати й відчути людину. Коні дуже чутливі до деяких продуктів харчування і особливо спиртного. Не переносять нетверезих людей, і про це слід пам’ятати, ідучи до коня, – радить Павло. – А взагалі, я раджу всім любити тварин, а саме коней, бо це – особлива тварина, яка не тільки допомагає людині, а ще й лікує. Віддає дуже багато енергії людині. Наприклад, під час спілкування з конем, людина позбувається нервового стресу, негативної енергії, а ще сприяє заспокоєнню організму.
У майбутньому хлопець мріє розвести ферму, де годуватиме багато коней. Та спочатку в планах – служба в армії.
Ось такі живуть у наших рожищенських селах принци. Хоч і не на білих конях, але неймовірно розумні, розсудливі, дбайливі та просто хороші душею люди.
Анна Манюхіна
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі