Рожищанка Соломія Войтович: «Найбільша любов – це любов до рідного міста»

Редакція «Район. Рожище» продовжує шукати цікавих особистостей нашого міста та району. Ми пишемо про звичайних людей, які ходять разом з нами по вулицях, та водночас надихають інших.

Інтерв’ю із 19-річною жителькою міста Рожище Соломією Войтович, яка є студенткою НаУ «Острозька академія», а свій вільний час присвячує подорожам автостопом. Вона об’їздила майже всю Україну, побувала у 18 обласних центрах. Соломія розповіла про свій досвід та поділилася цінними порадами про автостоп.

Звідки виникло бажання подорожувати взагалі?

Бажання подорожувати, мабуть, виникає в кожної людини в силу юнацького максималізму. Хочеться побачити і спробувати все. Одного прекрасного дня я вирішила, що хочу об’їхати всю Україну, побувати в кожному обласному центрі. Тоді ж написала своїй подрузі Анастасії Олексюк: «А поїхали в Тернопіль». Вона погодилась і запропонувала їхати автостопом. До того я ніколи так не подорожувала, але Настя порадила спробувати.

Ми відправилися з Острога в Тернопіль (користуючись нагодою, передаю їй «Привіт»). Вона розповіла, що існує цілий такий рух, і він існує не тільки в Україні, а в усьому світі. Люди з різних куточків Землі беруть на плечі рюкзак, виходять і «стоплять» автомобілі.

Між пересуванням автостопом і попутками є різниця, вона полягає в жестах: якщо піднімаєш руку прямо, то це означає, що ти зупиняєш машину й платиш за дорогу, а коли ти піднімаєш руку, великим пальцем вгору, то їдеш безкоштовно.

1

Бердичів, 2016

Є таке місце, в яке я справді не поверталася б ніколи. Це місто Суми. Воно залишило в мене дуже сумнівні відчуття, може, так сталося через втому й важку дорогу, навіть не знаю…У Сумах дуже брудно, крім того – це ще й кримінальне місто: в мене поцупили гроші. В кожному маршрутному таксі міста висіло оголошення, яке закликало бути обачним щодо кишенькових грабіжників чи інших злочинців. Тому моє враження від міста Суми не дуже позитивне.

Та є й таке місто, куди хочеться повертатись знову й знову, це Чернівці. Воно схоже на Львів архітектурою та зовнішнім виглядом, але не таке комерційне. Там не такі захмарні ціни й не так людно, як у Львові. Хоча саме місто прекрасне.

Коли я приїхала, думала скласти певний маршрут, а потім вирішила просто гуляти вулицями без будь-якого плану. Чернівці такі гарні, що важко описати словами. Там чудова природа, яка поєднується з вдалими дизайнерськими рішеннями. Та й сама атмосфера міста дуже класна.

Як батьки ставлять до твоїх подорожей автостопом?

Скажу відверто: спочатку я не розповідала про це, боялась їхньої реакції. Розповіла вже згодом. Вони мене не розуміли, довго стримували.

Та мій тато часто їздить на великі відстані і я попросила його взяти собі якогось попутника. Сказала: «Ти мене зрозумієш, тому що він розкаже тобі все те, що кажу я». З того часу тато постійно когось підвозить.  

Звичайно, батьки переживають, часто телефонують, тому телефон постійно має бути ввімкненим. З часом вони змирились з тим, що я їжджу автостопом. Одного разу тато навіть сказав мені, що в мене є та сміливість, якої не вистачає йому.

Що в подорожах автостопом для тебе найнебезпечніше?

Важливе значення має хід думки, адже все в твоїй голові. Якщо ти відразу думаєш про можливі небезпеки, то сам себе на це програмуєш. Потрібно налаштуватися на те, що дорога буде легкою, що люди не такі злі насправді, якими хочуть здаватися. Людина, до якої ти сідаєш в машину, відкриває якісь нові грані в тобі й сама відкривається з іншої сторони.

 Хоча про засоби безпеки теж варто подбати. Я, наприклад, беру з собою газовий перцевий балончик, який мені подарував тато. Він завжди в мене в кишені. А також фотографую номер автомобіля, в який сідаю, й надсилаю його своїм близьким. Щодо водіїв, то взагалі видно, яка людина з першого погляду.

Я ніколи не сяду в машину до чоловіка, який відразу заграє, страшно також сідати до водія арабської зовнішності у зв’язку з тим, що відбувається зараз у світі. Та й взагалі серед автостоперів є багато історій із сумним кінцем, в яких фігурують люди арабської зовнішності.

Я вірю в таке поняття, як карма. Тобто, якщо я зробила якісь добрі вчинки, то вони мені повернуться. Звісно, я б хотіла, щоб вони повертались у вигляді добрих «вписую» (беру на ночівлю, - авт.) людей в Рожищі та Острозі, коли перебуваю на навчанні.

1

Вінниця, 2016

У мене ночували 3 чи 4 людини в Рожищі, от в Острозі було більше. До Рожища їдуть ті, хто хоче відвідати Луцьк та не може знайти місце для ночівлі там. Тоді я пропоную залишитись у мене, пояснюю, що це за 20 км від Луцька.

Де ти сама ночуєш під час подорожей?

Переважно ночую в хостелах, розраховую більше на них. «Вписуюсь» значно менше, бо сісти в машину до когось – це одне, а ночувати в помешканні незнайомця – то зовсім інше. Через це я намагаюсь знайти хостел і переночувати там.

Можу залишитись на ночівлю в людини, яку знаю особисто, або з якою в мене є спільні знайомі. В силу того, що в університеті багато студентів з різних міст, можу домовитись і переночувати в них, або в їхніх друзів чи родичів.

Яку суму грошей потрібно мати з собою?

Сума грошей, яку потрібно мати з собою, залежить від маршруту. Є різниця, коли я їду тільки в одне місто і, коли роблю тур по 3-5 містах. На подорож до одного міста потрібно мінімум 150 грн. І це тільки за умови, що в мене є з собою спальний мішок, банка консервів чи контейнер із гречкою. Та коли я їду в декілька міст, то потрібно мінімум 500 грн.

Витрати йдуть на дорогу, бо навіть якщо їду автостопом, всяке може трапитись. Далі потрібно заплатити за хостел, ціна якого дуже часто не співпадає з тою, яка вказана на сайті. Ця різниця складає приблизно 50 грн.

Був такий випадок: я забронювала номер в Умані, приїхала до місця призначення та зрозуміла, що він мені не по кишені. Добре, що тоді знайшлися люди в Студкаучі, які мені допомогли.

1

Тернопіль, 2015

По-перше, якщо ти їдеш автостопом, то потрібно брати рюкзак і тільки рюкзак. В мене він на 60 літрів - це зручно, бо в тебе вільні руки.

А ще водії можуть неправильно сприйняти, коли ти «стопиш» машину з дорожньою чи дамською сумкою.

В рюкзаку в мене завжди є спальний мішок, комплект білизни, теплий і легких одяг, куртка, мінімальна сума грошей і, бажано, одна чи дві банки консервів. Завжди необхідна річ – це паперова карта, бо на гаджети розраховувати не варто, вони часто можуть підвести.

Чи плануєш ти свою подорож заздалегідь?

Ні, я роблю все спонтанно. В той час, коли я їздила не сама, брала собі в супутники якусь раціональну людину, яка планувала подорож. Та одного разу я поверталася з Карпат додому сама, тоді я «розсмакувала» як добре подорожувати на одинці. 

Перевагою таких подорожей є те, що маршрут плануєш так, як тобі зручно. Перших 5 разів я подорожувала автостопом з кимось, тоді все було сплановано. А коли я спробувала поїхати сама (це був тур по Чернівцях, Коломиї та Івано-Франківську), планувати перестала. Це було прекрасно…

Мабуть, теж через юнацький максималізм. В дорозі ти залишаєшся наодинці з собою і багато думаєш. Саме тоді мені приходять якісь важливі життєві істини, якими я керуюсь в подальшому. Зі своєї останньої подорожі зрозуміла, що найбільша любов – це любов до рідного міста.

Чи був такий випадок, який врізався в пам’ять найбільше?

Є така історія. Я поверталася додому з Херсона, сіла в машину до водія-далекобійника, який довіз мене від Житомира до Рівного. Ми розмовляли дорогою і виявилось, що він сирота, виховує доньку. В його очах була така туга. Склалось враження, що чоловік увесь час страждає.

Та водночас він проявив неймовірну турботу до абсолютно незнайомої йому людини. Коли я виходила з його машини, він дав мені упаковку печива з собою та зупинив іншу фуру по рації, яка довезла мене додому.

При цьому він сказав тому водієві, що я його родичка, аби зі мною нічого не сталось, взяв мій номер телефону і через декілька годин подзвонив, щоб дізнатися, чи зі мною все добре. Я тоді розчулилась до сліз. Саме ця ситуація запам’яталась мені найбільше.

1

Одеса, 2016

Важливе значення має зовнішній вигляд. Ти подорожуєш автостопом і це має бути відразу видно.

Дівчатам в жодному випадку не можна одягати спідницю, якщо спекотно, то потрібно вдягнути шорти за коліна. Не можна оголювати декольте, щоб в оточуючих не виникало неправильних асоціацій.

Обов’язково потрібно мати головний убір, особливо, коли їдеш кудись влітку. Крім того варто запастись дощовиком, який захистить тебе і твій рюкзак. Ідеально мати якийсь одяг, що відбиває світло, це захищає від виникнення аварійних ситуацій.

Також потрібно знати правила дорожнього руху, знаки та букви на номерах автомобілів, які означають область, в якій зареєстровано автомобіль. Найкраще «стопити» на заправках. Не варто зупиняти машину та, де є кювет, бо вона може просто не розрахувати відстань і в’їхати туди.

Куди плануєш поїхати в майбутньому?

В моїх планах – об’їхати всю Україну до 20 років, в мене ще є близько 9 місяців. Після цього хочу поїхати до океану. На Євразійському континенті це можна зробити тільки в Португалії в Лісабоні. Це така мрія – поїхати до океану.

Подорожувати Європою не хочу, а от вода завжди манила мене. Автостопом їхати через весь континент дуже важко, тому не знаю, чи оберу саме цей спосіб. Побачимо, що буде далі.

Які поради ти можеш дати початківцям або людям, котрі тільки планують подорож автостопом?

Завжди аналізуй все, що відбувається навколо. Звертай увагу на дрібниці: марку та номер машини, речі, які там знаходяться. Налаштуй себе на щось хороше, адже все в твоїй голові. Думки справді матеріальні. Це, до речі, стосується не тільки подорожей автостопом.

Тримай розум ввімкненим, а серце завжди відкритим!

Вікторія Бродосюк