Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Сільськими дорогами: Село, яке бачило Павла Скоропадського та Вільгельма Габсбурга

09:00 29.07.2016
1770

Шановні читачі, ми продовжуємо розпочату рубрику «Сільськими дорогами».

Нагадаємо, що її веде історик та краєзнавець, вчитель історії ЗОШ І-ІІІ ступенів села Копачівка,Сергій Янішевський.

На нас чекає нова подорож, гарні краєвиди та найпотаємніша історія про яку розповість нам автор.

Памʼятайте, хто не любить свою малу Батьківщину, неспроможний любити Україну. Тож, відкривайте для себе рідний край по-новому та любіть його всім серцем!

Ми вже побували в Іванівці, Соколі, Линівці, Немирі та Доросинях.

Сьогодні ж, Сергій Янішевський, пропонує нам знову помандрувати дорогами одного з Рожищенських сіл. Ну що ж, вперед!

Село, де вчать любити Бога
Село п'яниць і злодіїв
Розгульні ночі і хмільна тривога
Де марний страх дочасних злив

Цього разу я нікуди не їздив. Тому що тепер хочеться написати про село, яке стало для мене рідним. Далі буде мова про Копачівку. Епіграф, до речі, не є випадковим. Чому? Хай кожен додумає собі сам. Єдине скажу, що дощу в Копачівці чекати – насправді справа рідкісна і марна. Прямо якась аномальна зона.


Копачівка дуже вигідно розташована на міжнародній трасі, неподалік від Луцька і зовсім близько до Рожища.

З сивої давнини це село було виключно польським з невеликою кількістю мешканців інших національностей, здебільшого євреїв. Хоча навіть серед поляків траплялися часто православні, про що свідчать знайдені дані в метричних книгах.

Колись цей край був лісистий і малозаселений. Серед лісів тут розташовувалися з давніх давен місцеві села (тобто українські) - Башова (десь з XVII ст.), Тростянка (з 1577 року), містечко Рожище, що мало Магдебурзьке право. Копачівка ж з'являться з кінця XVII ст.

Чогось цікавого і важливого тут не було. Стояла корчма або заїжджий двір, що керувалися типовим жидком. Зрештою, як і у багатьох селах того часу. Ні церков, ні палаців... Навіть кладовища тут не було, а предків мешканці ховали в Рожищах.


Найперша письмова згадка (принаймні поки що) про Копачівку є в метричній книзі Сокільського римо-католицького костелу, до парафії якого село приєдналося у 1744 році. Власне перша згадка цього і стосується. Найчастіше згадуються шляхетські родини Бродніцкіх і Вільчевських, які, мабуть, і були причетними до заснування села. Ба й більше – до його назви.

Кар’єру як і видобутку торфу у XVII ст. тут не було, дорогу теж будувати почали в XIX ст. То що ж копали? На мою думку, це якраз пов’язано із заняттям перших родини. Вони були землеробами. До речі, на гербі роду Вільчевських якраз і зображено три наконечника від рала – землеробського знаряддя праці. Просто так же на гербі не зображують якісь символи, правда?


На користь шляхетності цього поселення вказує і згадка одного з нащадків корінних мешканців Копачівки про те, що «панич Бродніцкі мав за власність Копачівку і мав папери на неї». А ще на таку ж думку спонукають документи на власність Петра Пассека, згідно яких у Копачівці проживало 35 сімей шляхетського стану, 1 міщанська і жодного (!) селянина. Це було у 1798 році.

Село повністю залежало від Рожища, як у соціально-економічному, так і у політичному плані. Тому й скрізь ототожнюється з "навколишніми селами" Рожища. Так і жили.

Найперше село було там, де сучасна вулиця Набережна, а згодом вже з'явилися «Посьолок» і інші хутірці та сільця. Разом з Копачівкою розвивалася і, може навіть більш давня, Бейнарівка (Цинкаловський каже, що вона колись належала до Жидичинського монастиря). Тепер це тільки одна з частин Копачівки.

Найбільшого розквіту село зазнало, коли повз нього будувався Брест-Литовський тракт і поштова станція. Як наслідок - збільшується кількість населення, в тому числі й єврейського (згідно перепису 1785 року тут євреїв було всього лиш двоє, а в 1930-их - до 200). А дещо пізніше створюється і німецька колонія (десь в кінці 1850-их), що також мала свій вплив на розвиток села.

Селяни і колоністи займалися викорчовуванням і продажем лісу, а також типово - землеробством, торгівлею, ремісництвом. У 1883 році в німецькій колонії села відбувається повстання колоністів проти підняття цін на оренду землі і подальшого виселення колоністів. Тоді село, як і Рожище, було у власності поміщика Семіонтковського.


Через Копачівку, як і загалом через весь наш район, проходили шляхи великих воєн. Точно ці землі бачили війну з Наполеоном 1812 року (після боїв якої залишились кургани біля с. Башова), Першу світову з Брусиловським проривом, бої громадянської війни, а разом з нею радянсько-польської війни, і, звичайно ж, Другу світову, яка і зробила такі ганебні зміни в цілому краї і порушила долі місць і людей.

У часи Першої світової, кажуть, навіть сам Павло Скоропадський цими краями зі своєю частиною війська проходив, та й Вільгельм Габсбург (той що згодом стане Василем Вишиваним – претендентом на український гетьманський престол) разом з австрійцями міг тут бути. Звичайно ж, це на рівні легенд. Але легенд приємних, тому й згаданих.

Коли Волинь у 1921 році знову стала польською, Копачівка була маленьким єврейським містечком з численними виробництвами і магазинами. Радянський час все змінив. Не завжди в гіршу сторону, а подекуди і в кращу, але в іншу. Кардинально іншу...

І все ж, Копачівка свого роду унікальне село в Рожищенському районі. З такою історією на мапі краю не знайдеш жодного села. З іншою, більш цікавішою – в нас на будь який смак, а от саме з такою – жодного. Які ж ви ще знаєте колишні шляхетські поселення в нашому краї?


Як живемо сьогодні? Мені здається, найгірше позаду. Рухаємось потрохи вперед. Є розвиток, є люди і є бажання. Що ще треба щоб змінюватись? Розуміння мабуть. Банального розуміння, що саме ми є частиною того механізму, який зветься державою. Важливо не бути ржавим.

Далі буде.

Сергій Янішевський

Коментарі

Оксана

09:27 29.07.2016

Сергій - ти молодець,так тримати і йти далі вперед!!!!!!!!

Яна

12:52 29.07.2016

Напишіть ще про Угли - знаю що колись там жили пани; Арсеновичі, Навіз...

До Сергія

15:37 29.07.2016

Напишіть буд ласка чому церква московська, адже з історії я б зрозумів костел, кірха? Тай щей кажуть піп такий ярий московіт, допомогу сипаратистам збирає? Якось це не вписується в український розвиток, а значить правильний рух?

Копачівка

15:52 29.07.2016

Янішевському Радянську історію викладати , а не любов до рідної землі. Ви читали ту мазню про Волинську різню - це як свій народ треба не любити щоб таке написати. Оці статейки це так заробітки - ніяких знань.

Сергій

17:01 29.07.2016

Про Угли - це Ковельський район, тому навряд чи буде щось.
Є й українська церква якщо що.
Якщо ви вірите всьому, що кажуть ну то...

До Копачівки.
Наскільки я розумію, ми живемо в одному селі - підійдіть, покажіть як краще, навчіть зрештою. Я вчусь всього лиш і дуже багато ще не знаю - розкажіть.
Те що я пишу - моя думка і моє бачення. Якщо публікують, значить комусь то цікаво. А що стосується Волинської трагедії - насамперед Люди, а потім вже українці, поляки чи євреї. Якщо для Вас масовому вбивству є виправдання - тоді мені немає чого Вам сказати.
Але за коментарі дякую. Тільки критика завжди актуальна, коли вона конструктивна.

До Сергія

20:07 29.07.2016

Мабуть, насамперед патріотичне виховання для вчителя з історії є конструктивом, а не прищеплення вірусу руского міра з дитинства. Я , бачу історію з точки зору простих українських людей, селян, як їх нищили поляки в їх домівках на їхній землі і мені важко на душі від того , що мій народ роблять винним в надуманому геноциді, і моя країна вустами президента від імені тих закатованих українців нічого не промовила. А ще страшніше усвідомити , що ці страшні сторінки української людської історії нема кому переповісти наступним поколінням при вивченні історії. Через сто років поляки заставлять весь світ визнати , що українці чинили геноцид, а нашим нащадкам більшості до того часу втовкмачать, що так було, а свідомим не вистачить аргументів для заперечення, тому що ми свого часу промовчали . Аналогічно як і з церквою, та самим канонічним московським патріархатом.

Сергій

21:51 29.07.2016

Дякую, це вже більш схоже на адекватну дискусію. А що для Вас "рускій мір"? Як ви собі це уявляєте? Звичайно, на рівні держави адекватна реакція мала б бути, погоджусь. Але деякі речі Ви пишете безпідставно. Важливо виховати ЛЮДИНУ, а патріотизм часто буває хворим.

до сергія

23:29 29.07.2016

Ти проти патріотичного виховання? Тоді тобі не місце в школі...

До Сергія

00:00 30.07.2016

Сергій, не зважай на ці "домашки" - то коментує Оксана Петрук - людина без принципів і позиції, людина яка іменує себе журналістом, а насправді вона задля корисливості піде на все, знаю її як облуплену, мала можливість по життю пересікатись - ще та цитра. Ти пишеш так, як вважаєш за потрібне, так як ти це сам сприймаєш - так і далі пиши, а на випади усіляких там Петручок і інших з чітким і дуже помітним роздвоєнням особистості просто не зважай.

До партіота

00:16 30.07.2016

А що ви хочете щоб вашу дитину виховували у школі як у гітлерюгенті в 30 роках минулого століття в нациській Німеччині. Щоб вона ненавиділа - поляків, скандувала москаляку на гіляку, при можливості била та морально знущалась з ромалів. Недовірливо дивилась на любого іноземця? Навіть більше - була не толерантною до інших течій християнства? Щоб палила цервки та прихожан - тільки тому що це московський патріархат? чи протестанська секта? Била прохожого що він сказав щось на російській або іншій мові? Це по вашому патріотизм? Якщо вважаєте що у школах потрібно виховувати армію неонацистів, шовіністів, то скоріше з Вас поганий батько. Виховайте ЛЮДИНУ перш за все. А на рахунок Геноциду проти поляків - то ніхто з українців з цим не згоден. Це був обопільний етнічний збройний конфлікт - акція на акцію... як з боку поляків шуц-поліцаїв та загонів армії Крайової так і загонів УПА. На мою думку це вигідно це було як німецькій стороні так і радянській чужими руками зменшити своїх ворогів. А перш за все страждало мирне населення - як українське в більшій мірі так і польське.... Тому це трагедія для двох народів, це потрібно вирішувати на дипломатичному рівні. Повинне бути примирення та прощення з обох сторін. І взагалі це питання надто складне. Моя родина змушена була ховатись а це жінки та діти до 14 років у лісах як інші сім'ї - поки їхні чоловіки, брати, батькі форсували Дніпро, приймали участь в битвах на Курській дузі, визволяли Київ.. місто за містом, а в цей чай тут поляки палили села а упа відповідало акціями у відповідь. Звірства були з обох сторін... це на патріотизм уже не спишеш - тому що переважна більшість жертв цивільні. Наступні покоління в часності у школі мають усвідомити - що ненависть до іншого народу призводить до трагедій з обох сторін. Надмірне піднесення однієї нації над іншою - веде до занепаду та загибелі. Та інші ціності - людяність, взаємолюбов, допомога - ОСЬ це і зробить з наших майбутніх поколінь людей та патріотів нашої держави - а не історичні постаті, військові формування, події, кольори прапорів та гасла.

катя

02:30 30.07.2016

От вам і показник, що пишуть коменти засранці!! Тема хороша, матеріал хороший, а знайшлися люди які й тут насра..и. Висновок - винна редакція!!!

Оксана Петрук

09:43 30.07.2016

На цьому сайті час від часу зявляються коменти від параноїків, які мене бояться) Якби ви знали мене, як облуплену, ви б не писали це під публікацією Сергія. Пра, Сергію?

ЗаДУМЧИВИЙ

15:53 30.07.2016

Проблема в тому ,що більшість людей роблять висновки з історичних подій,слухаючи ОДНУ точку зору.Якщо брати Волинську різню,то звичайно є українські прості люди, селяни, яких нищили поляки.АЛЕ стільки ж само є польських простих людей,селян,яких нищили українці...Щоб дійсно розібратись в цьому конфлікті потрібно підходити до нього з обох сторін і визнати що ми ТЕЖ були не праві і попросити вибачення ....Зараз в Україні теж проходять події..Майдан,АТО(ВІЙНА).І знову ж та сама проблема..Всі слухають ОДНУ точку зору,яку нам показують по телевізорі ..Журналісти "головних " каналів( місцевих також) країни забувають про те,що таке Журналістика,і хто такий Журналіст ,подаючи людям одну точку зору..

До Сергія

21:00 30.07.2016

Прочитай уважніше про волинську трагедію... Це ж не історія КИЇВСЬКОЇ РУСІ де можна робити свої домисли... Ще є живі свідки... Не полінуйся -розпитай їх. Про яке прощення ти говориш? Хіба українці нищили поляків на їхніх територіях? Чи не поляки вигнали українців з Холма і створювали "пляцувки"на наших теригоріях? Чия ідея - від "можя" до "можя"... Не будь Кучмою...

до До Сергія

22:02 30.07.2016

"Про яке прощення ти говориш? " - це я писав до Патріота, а не Сергій. Це моя суб'єктивна думка щодо подій волинських подій, спираючись на спомини сучасників тих подій. На жаль вони бачили звірства і від поляків і від загонів УПА. Інші свідки бачили тільки від поляків. Хтось від німців хтось від радянської влади. Про загальну картину я не можу судити - нехай це роблять науковці. Але факти є факти. В цій різні постраждали як і українці в більшій мірі, так і поляки - а в більшості всі жертви це мирні жителі. Тому потрібно напевно простити один одного закріпити одним документом на дипломатичному рівні. Спільно написаним. І не допускати в майбутньому цього. Будувати добросусідські відносини, а не копати минуле та загострювати і так не просте наше становище вже іншою конфронтацією з західним сусідом.

До до патріота, до ЗаДУМЧЕВИЙ

10:22 31.07.2016

Якщо хочете дискутувати на ці теми , вчіть історію. Такі точки зору можуть виникати тільки тоді коли чути польських, чи російських істориків і наших зовсім уваги не брати. А є чудові зібрані матеріали наших земляків у очевидців , які кажуть про іншу цифру та вказуючи на багато обставин. Ця дискусія це вже наслідок поганого висвітлення цих подій українцями. Патріотизм це не ненависть чи нетерпимість це збочені радянські трактування, патріотизм це любов до своєї землі, мови, людей, звичаїв і кожну історичну подію бачити очима своїх предків, тільки на цих постулатах можливий розвиток справжньої Української держави. До прикладу візьміть любу європейську країну поляк завжди буде відстоювати Польщу, німець - Німеччину та навіть британці з Євро вийшли відстоюючи національні інтереси вважаючи що Європа забагато навязує умов. Тому без патріотизму (любові) ми ніколи не збудуєм своєї країни. Щодо телебачення цілком гідний воно висвітлює одну точку зору олігархів. А це розмивання принципів у вигляді так званої людяності , толерантності це політична гра, інформаційна атака яка руйнує нашу громадянську позицію в подальшому трансформуючись в розкол суспільства та можливість ними маніпулювати. В Україні нема інструменту який давав би фундамент для побудови свідомого громадянського суспільства, а коли він виникає його одразу ж зневільовують такими засобами , як влада, гроші, телебачення і навіть церква. Суспільство об'єднав Майдан і замість того, щоб на цій основі формувати платформу для громадянського суспільства та йти далі , досягати цілі які були сформовані, було кинуто всі засоби на нівелювання цього інструменту. Їм тоді в сні не снилось, що за два роки після такого буде ще краще ніж було. Але тут діє закономірність після сплеску розчарування, щоб з новою силою та поштовхом спричинити сплеск. Тому будем вірити , що колись в країні переможе патріотизм, справедливість та можливість жити та розвиватись в своїй країні.

до поперднього

11:35 31.07.2016

Автор постів до патріота та інших попердніх. Я цілком з тобою згідний. Хочу додати що після воєнна Німечинна, Японія - яка була вщенд розрущена не прониклась - псведопатріотизмом, які вимірюється в реваншизмі, шовінізмі а справді любов'ю до своєї батьківщині. Люди цих країн не покинули масово свою батьківщину які ототожнювали всі інші з нацизмом та імперіалізмом, а почали заново відбудовувати її з нуля цеглинка за цеглинкою. Вони назавжди викинули такі поняття як ненависть до інших народів - які сповідували їхні попередники. Патріотизм - це любов до своєї країни, своїх людей, уміння знайти порозуміння з іншими та протягнути їм руку допомоги. Цінувати свою мову, культуру, традиції - та не спекулювати над історичним минулим, використовуючи на свій лад, шукаючи історичних ворогів які не мають зараз ніякого відношення до теперішньої ситуації. Тим самим вести полеміку про несправедливе минуле, і спробами якось реваншу, породжуючи тим самим знову якісь конфронтації з сусідами (західними). Якщо ми перестанемо говорити - що у всьому винні путінські агенти, рука кремля, поляки в 40-х роках і так далі - то ми зрушимо з точки. Найкраще звинуватити когось в тому що він нам заважає, найти ворога і зі словами Я ПАТРІОТ - їздити за кордон заробляти гроші, і приїжджати назад не платити податків, брати державні пільги, і розказувати усім як там добре, а ви тут усі погані та продажні. Потрібно всім і кожному на своєму місці старатись принести якусь користь... Бути відкритим до діалогу, починаючи від сусіда, вулиці, громади, міста, району, озвучувати проблеми, та пропонувати конструктивні рішення, шукати шляхи подолання, почати щось робити, не бути апатичними. А не гадити усе, руйнувати та ганити так ніхто не зрушить з місця. А дивлячись з всієї картини воно до того і йде... Тому поняття патріот якщо ви зрозуміли, це не любов та повага до Степана Бандери, чи ще якоїсь історичної постаті та шукання ворогів та відьом. Патріотизм це любов і розбудова країни. Ось це я хотів сказати, нікого не ображаю і вірю що свідомі люди зрозуміють цей комент.

свідомість

13:31 31.07.2016

Коли коменти пишуть комсомольці, виходить ніби розумна думка але веде вона в прірву. Скажіть коли , та хто, з українських націоналістів, включаючи Степана Бандеру висловлювався про зверхність чи перевагу української нації, тобто українця. У всі часи, йшлося про створення своєї держави, та любов до неї, таку, що вела молодих хлопців на смерть. А ви тут розказуєте про форсування Дніпра під дулами НКВС , черговий приклад радянської пропаганди.

Дід Саша з Копачівки

16:10 10.11.2017

" Тому потрібно напевно простити один одного закріпити одним документом на дипломатичному рівні. Спільно написаним. І не допускати в майбутньому цього. Будувати добросусідські відносини, а не копати минуле та загострювати і так не просте наше становище вже іншою конфронтацією з західним сусідом."-----з цими словами можна погодитись...але поляки постійно провокують на протилежне...чим їм не сподобався Бандера? ми ж за Пілсудського їм не дорікаємо...

22 липня
Сьогодні
Вчора
20.07.2018
19.07.2018
18.07.2018
17.07.2018
16.07.2018
15.07.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин