Влада навиворіт, або «Перш, ніж піти, скажу…»

Учора, 30 липня, у черговому номері обласного тижневика «Волинська газета» вийшла статя під назвою «Влада навиворіт, або «Перш, ніж піти, скажу…»

Автор взяла інтерв'ю в колишньої очільниці районного відділу освіти Антоніни Клімчук. Жінка розповідає про те, з чим довелося мати справу перебуваючи на посаді, а також про сам процес звільнення, що супроводжувався судовими тяганинами. 

Раніше Район. Рожище уже висвітлював цей трудовий конфлікт.

Антоніну Клімчук привела у владу активна громадська робота. Зі старости невеличкого с. Вишеньки Рожищенського р-ну вона виросла до начальника райвідділу освіти, заступника голови райдержадміністрації. 

Нічого сенсаційного в історії про те, як роками система, для якої цей держслужбовець чомусь не стала своєю, витісняла її за межі «державного тераріуму однодумців», нема.

Навпаки: це радше типова історія. Бо її насправді проходять сотні рядових керівників, які потім лишаються рядовими або йдуть у небуття.  Історія про те, чому нам навіть після двох революцій так і не вдається змінити систему, що управляє країною. 

Коли начальника відділу освіти Рожищенського райдержадміністрації Антоніну Клімчук ще в «часи Януковича» почали «травити» доганами та звільняти з роботи, вона зрозуміла: стала на заваді накатаним схемам із закупівлі вугілля до шкіл чи  освоєнням державних грошей на ремонти закладів «під одну фірму». Вперто взялася шукати правди в судах. Жінку таки звільнили. А суди затягнулися на роки. Після Революції гідності Клімчук стала заступником голови райдержадміністрації з гуманітарних питань.

Складний випав час: повернення довіри до влади, мобілізація, зустріч із війни перших учасників АТО… Аж тут суд через 4 роки мовчанки виносить вердикт: свого часу її, Антоніну Клімчук, із посади начальника «райвно» звільнили незаконно. Чи думала вона, що нинішня голова райдержадміністрації, котра призначена вже у час війни керувати «по-новому», піде шляхами влади регіоналів і не шкодуватиме державних (!) грошей, аби в адмінсудах таки довести звільнення до логічного завершення.

На дуже цікавій посаді начальника райвідділу освіти, ймовірно, потрібна зручніша персона. Як пояснила керівник виконавчої влади району при зустрічі з Антоніною Клімчук у присутності голови облдержадміністрації Володимира Гунчика, їй працювати з поновленою судом Клімчук «некомфортно». 

Це моє останнє слово. Завтра – суд у Львові, апеляція, яку я подала. І я знаю, що його програю. Я плачу впливовим адвокатам.  Спочатку співали: «Та що ви переживаєте? Закон на вашій стороні». А вчора почула: «Закон на вашій стороні, але то ж влада…»  – і все зрозуміла. Півтори тисячі доларів (таку суму мені назвали) не маю. І на все це після революції вже дивитися не можу – каже колишня вчителька із с. Вишеньки, у минулому депутат Рожищенської райради, активіст місцевої «Батьківщини» Антоніна Клімчук. 

…У 2005-му жінку призначили начальником відділу освіти Рожищенської райдержадміністрації. Після Помаранчевої революції до керма району став Олег Савчук. Галузь освіти району тоді була не в кращому стані. Перед тим 20 років поспіль відділ очолював Володимир Войтович. У 2003-му він стає головою Рожищенської райдержадміністрації, посаду у райвідділі освіти займає Володимир Ковальчук, але, подейкують, насправді її готували для сина Володимира Войтовича – Тараса. Однак тут – Помаранчева революція…

Лише два роки Антоніна Клімчук могла, каже, нормально працювати. Далі ті, хто звик керувати районом, почали піднімати голови й помалу повертатися на зігріті давненько місця. А тут начальниця взялася наводити лад у галузі й ламати усталені схеми. Одна з них – вугілля для шкіл. З приходом Януковича цю сферу куруватиме перший заступник голови облдержадміністрації одіозний Олександр Башкаленко. У школи Рожищенщини іншого палива не постачали, а те, що це було поганої якості, нікого не обходило. Як тільки Клімчук прийшла на посаду, їй пояснили: виграти тендер мають «оці п’ять людей», які до того уже завезли вугілля в школи, тому – хочеш чи ні…

Натомість вона взялася переводити навчальні заклади на торфобрикет. Чому владі роками було вигідніше постачати в школи неякісне вугілля через кілька фірм-посередників, аніж купувати інше паливо на державного підприємстві без посередників, можна тільки здогадуватися… Після того, як Антоніна Клімчук у розмові з Олександром Башкаленком відмовилася скасувати результати тендеру на вугілля, у одній зі шкіл райцентру згодом неочікувано зірвався навчальний процес через те, що посеред зими раптом перестали постачати паливо, а начальник відділу освіти особисто ніхто про загрози (щоб біди можна було уникнути) і не повідомив.

Слідом полетіло від тодішнього голови  райдержадміністрації Сергія Горбача погодження на звільнення. До того ж регіонала Башкаленка… 

Інша тема – котли для шкіл:

«Тривалий час, – стверджує Антоніна Клімчук, –  їх встановлювало у навчальних закладах підприємство «Конструкція», із директором якого у Володимира Войтовича склалися дружні стосунки. Це ж підприємство вигравало конкурси на ремонти шкіл чи садочків. Котли робили, не маючи на те ліцензії: завозили до сільського майстра бувший у використанні метал, той перетворював його у котла, який потім обігрівав школу. Це не подобалося ні мені, ні директорам. Тому коли почала розбиратися, то відразу сказала, що таких котлів більше в нас не буде! Згодом в район зайшла фірма з ліцензією й почала працювати». 

Не зміг голова райдержадміністрації Володимир Войтович зняти з посади Антоніну Клімчук через надумані недоліки, зняття премій і надбавок, то справу продовжив Сергій Горбач. У 2011-му, одразу після того, як начальниця освітян відмовилася добровільно написати заяву про вступ в Партію регіонів і навіть осмілилася перемогти у місцевих виборах до райради під прапорами неугодної тоді «Батьківщини», відділ освіти пресують позаплановими перевірками КРУ.

Фіксують низку порушень ще попередніх років. Не встигає начальниця усунути недоліки у визначений строк, як приймає вже чергову позапланову перевірку фінансових інспекторів. Щоправда, не тільки вона: після такої ж перевірки звільняється тодішній керівник відділу культури, а начальник управління соцзахисту, в якого теж на руках подібний акт КРУ із рядочком «розглянути питання про відповідність займаній посаді», відбив усі звинувачення у судовій інстанції.

Цього разу 15 людей трудяться ґрунтовніше. Однак серед порушень більшість такі, що стосуються суто бухгалтерської роботи Як, скажімо, нарахування премій працівникам бухгалтерії без наказу начальника відділу. Незаконне використання автомобіля відділу, який насправді знаходиться на балансі Будинку школяра (хоч так було роками). Завищені закупівельні ціни на продукти харчування, хоч КРУ не надало довідки про те, які ж ціни вважаються незавищеними… 

У 2011-му регіоналам таки вдалося звільнити Антоніну Клімчук. Вона повернулася у свою школу вчителювати. Жодної копійки штрафів за наслідками перевірки не заплатила. Тим часом суди тривали…

Революція гідності змінила акценти у владних коридорах Рожищенського району. Голову облради Володимира Войтовича зняли з посади, і він зійшов з Олімпу влади взагалі. Натомість виконавчу владу очолив Вадим Дулюк, заступником якого і стала Антоніна Клімчук. Аж тут через 4 роки суд визнає, що тоді, у 2011-му, її звільнили незаконно. За всіма правилами, держслужбовця мали б поновити на посаді начальника відділу. Але голова райдержадміністрації (на ту пору вже Інна Гайворонська) мала, вочевидь, інше бачення.

Адміністрація звертається до суду, щоб довести, що Клімчук не має права обіймати цю посаду… Інна Гайворонська (а вона свого часу працювала юристом у цій виконавчій структурі, коли її теперішній чоловік Олег Савчук керував районом) береться піднімати догани за 2008-2011 роки, чимало з яких сама готувала, і пред’являє суду зшиті білими нитками свідчення несумлінності чиновниці як підставу не зайняти крісло головного освітянина району.

Адже за час роботи Клімчук заступником голови – нема що пред’явити: жінка пройшла всі спецперевірки і працювала без зауважень. Тим часом в районі тривалий період діє …два відділи освіти. І працює два начальники: Антоніна Клімчук (як поновлена судом) і людина, яка претендує очолити реорганізований відділ у статусі т.в.о. 

Чому – так? Не секрет, що на рівні області голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, аби свого часу позбутися неугодної начальниці управління освіти та науки Валентини Загреви, затяв реорганізацію шляхом об’єднання управління із відділом сім’ї, молоді та спорту. У деяких районах пішли таким же шляхом, особливо там, де треба було зробити ротації із керівниками найбільш «хлібних» підрозділів.

На Рожищенщині це мало б допомогти у війні з Клімчук. Натомість судова тяганина довкола посади спричинила до унікальної ситуації: два відділи, два начальника, які ходять разом на роботу і на наради. У що після такого перетворилася галузь освіти і як працюється керівникам навчальних закладів в цих умовах, можна лише здогадуватися. Чи не тому саме в цьому районі так скандально відбувається реформа середньої ланки шкільної освіти?

Ми далекі від думки про те, що Антоніна Клімчук – велика страдниця і свята жінка, яка потерпає від суцільного беззаконня. Вона у цій війні з’їла своє здоров’я, зневірилася у судах остаточно. І як сама сказала: коли руки опустилися, вирішила показати нам правду про владу і те, чим же насправді займаються державні мужі, які обіймають солідні посади. Влаштовують у теплі крісла своїх. А ви, холопи, гайда на революції…

16 червня суд став не на користь Клімчук. Як складеться доля екс-начальниці відділу освіту – невідомо. Володимир Гунчик, до речі, порадив їй «піти в бізнес», звідки й сам прийшов. Дивує, що пропри все вона хотіла б лишитися у держслужбі, бо саме зараз здобуває вищу управлінську освіту.

Не хоче, аби ця вся історія кинула тінь на її батьків, які були трударями, скільки жили: маму Олену Юфімюк, вчительку вишеньківської школи, тата Степана Юфімюка – шофера, який прославив колись село як переможець соцзмагань, і бабусі Антоніни Самчик – телятниці, нагородженої за трудову доблесть медаллю. 

Уляна КЛИМЕЦЬ

Волинська газета