Оптимізація шкіл: зробили – не подумали!

Пристрасті навколо освітньої реформи не вщухають. Чутки про те, що в Рожищенському районі закриють десяток малокомплектних шкіл сколихнула громадськість. Батьківські комітети разом з вчителями кинулися обороняти школи. Мовляв там, де не має школи – не має і села.

Під оптимізацію та реорганізацію підпадає більше дев’яти шкіл, втім реорганізованих буде лише 4. В чому суть нововведення? Змінами в Закон України «Про загальну середню освіту» передбачено припинення фінансування з державного бюджету малокомплектних шкіл, тобто таких, де менше 25 учнів. Однак, там де кількість учнів достатня, але в класах учнів менше 5 осіб, то це теж по-тихеньку підводить школу до закриття. Особливо, якщо врахувати, що демографічна ситуація не найкраща.

В Україні владці спершу роблять зміни в закон, а потім думають. Гіркий досвід – провальна медична реформа, яку без достатньої кількості коштів провести не можливо. Змінилося чимало, втім, не на користь людям, бо проблем додалося.

Незадоволені вчителі та батьки з сіл, де передбачається закриття та реорганізація шкіл почали оббивати пороги місцевої влади з вимогою не чіпати їх шкіл.

Депутати райради представників громади вислухали: чи згідні, чи не згідні з такою реформою – вагаються. Вирішили особисто проінспектувати проблемні школи, а вже потім вирішувати що робити далі. 

Скарги батьків на місцях слухали Інна Гайворонська, Володимир Матвійчук, Оксана Філіпчук, Орест Кметюк, Сергій Дунець та тимчасово виконуючий обов’язки начальника освіти та молоді Рожищенської РДА Василь Масюк. Проте були й такі депутати, які виявили бажання окремо від усіх відвідати школи, які підпадають під реорганізацію. 

Представники влади вирушили в подорож. Перша зупинка – школа І-ІІ ступенів в селі Іванчиці. Слово бере голова Рожищенської РДА та депутат за сумісництвом Інна Гайворонська. Вона пояснила, що варто очікувати від нововведень.

«Згідно Закону України в класах, де менше 5 учнів відбувається навчання за індивідуальною формою. Складається план і графік на кожного учня, який погоджується з батьками. Директори шкіл зобов’язані на місцевому рівні забезпечити організацію індивідуального навчання за місцем проживання учнів. Відділ освіти та молоді райдержадміністрації несе відповідальність за правильне нарахування заробітної плати за виконання плану. Групова форма навчання – це клас. Де клас не укомплектований – індивідуальне навчання. Законом інших форм навчання, в такому випадку не передбачено. Ці зміни на місцевому рівні маємо забезпечити ми. Оскільки плани будуть формуватися, розрахунки будуть робитися, по-іншому приймати рішення ми не вправі, бо це є питання бюджетних коштів», - розповіла Інна Михайлівна.

Тим паче альтернатива є: можливість довезення учнів до великих шкіл, де умови для навчання значно кращі. Прогнозовано, між селами курсуватимуть, а подекуди вже курсують шкільні автобуси, які щоденно доправлятимуть школярів на навчання до сусідніх сіл.

Як потрапити до школи?

Педагогам невтямки: як так здорових дітей, які можуть відвідувати школу навчати вдома? Батьки, і їх можна зрозуміти, почали скаржитися на погані дороги, які виводять з ладу автобуси.

«Якщо поламається автобус зимою, дорога заметена, а там діти! Що робити з п’ятикласниками? Це ж діти 11 років! Куди вони підуть? Пішки в Іванчиці, чи назад в Копачівку?», - запитували мами п’ятикласників.

Скандал був неймовірний...

Зустріч депутатів з батьками та вчителями в селі Іванчиці

Однак, є ще один нюанс: вберегти школу від реорганізації та закриття реально, якщо місцевий бюджет, тобто сільська рада, буде згідна підтримувати її за свій кошт, шляхом надання субвенцій до районного бюджету. А це не малі гроші, не кожна сільська рада «нашкребе» в бюджеті 100 і більше тисяч гривень на утримання школи. І хоча сільський голова Іванчиць Іван Олексійчук запевнив, що на електрику та опалення гроші знайде, а от за чий кошт покриють решту витрат…поки загадка.

Питання існування школи залишилось відкритим. Наступна зупинка – село Кроватка.

Школа наче «шевченківська хата»: похилені стіни та вікна, старі, обшарпані шафи, пахне грибком. Навчається всього 10 учнів.

Батьків прийшло мало, вочевидь, змирилися з тим, що школу таки закриють. Яку пропонують їм альтернативу? Доїзд шкільним автобусом в школи сіл Залісці та Доросині, якщо є на те бажання батьків – в село Березолуки ходить рейсовий автобус.

Зустріч з батьками та вчителями в селі Кроватка

Школа в селі Кроватка

Батьки засмучені, але на ситуацію дивляться реально. Найближче – Березолуки, та і голова Березолуківської сільської ради Лілія Коцюбайло гарно припрошує і батьків, і дітей відвідувати школу на території своєї сільської ради, хоча є проблема з рейсовим автобусом.

«Зараз їздить маршрутка на 18 посадочних місць, а це порушення умов договору, яким передбачено, що здійснювати перевезення буде автобус ПАЗ. Нам ще з листопада обіцяють розірвати договір з перевізницею, але ще досі не розірвали. Якщо обласна та районна влада нам допоможе розірвати цей договір, та «пустити» на рейс нормальний автобус – проблем з дроздом школярів в Березолуківську школу не буде», - повідомила Лілія Володимирівна.

До слова, поки готувався матеріал, стало відомо, що договір з перевізником таки розірвали. Уклали тимчасовий договір на перевезення з іншим підприємцем, який надав на рейс більший автобус. Тендер на цей маршрут Волинська облдержадміністрація буде проводити восени.

Якщо тут все очевидно, то в Квітневому і батьки, і вчителі налаштовані радикально. Школа не стара – збудована в 70-х роках. Втім, занепадає лише через брак дітей. І хоча для збереження школи не вистачає одного учня, то класи все рівно не укомплектовані. В Квітневській школі «повний комплект» лише в 1 класі: там навчатиметься п’ятеро учнів. В інших – недобір. А значить індивідуальна форма навчання. 

Зустріч в селі Квітневе

Батькам пропонують доведення дітей в село Доросині шкільним автобусом, але батьки з цим не згідні.

«Ми цю школу добивалися, вимагали, щоб нам її побудували, а тепер її закриють? – лунає з залу, - Не дозволимо!»

«Якщо в селі не має школи, то де перспектива розвитку села?», - дивується Тетяна Вихровська, вчителька, яка пропрацювала в Квітневській школі 42 роки.

Аналогічна ситуація і Немирі: там навчається 32 дитини, але класи все рівно не укомплектовані. Цю школу пропонують реорганізувати в початкову.

Зустріч в селі Немир

Сумні реалії освітньої реформи

У вищих ешелонах влади чудово розуміють: що у теперішній, технічно розвинений час дитина має навчатися в колективі, тож на індивідуальне навчання батьки не погодяться, а шукатимуть альтернативу. Якою вона буде? Кожен буде вирішувати та викручуватися з ситуації самостійно. У такий спосіб батьків просто змушують перевести дітей до великих шкіл. Однак, «вгорі» оптимізацію придумали, але забули проінспектувати якість доріг, технічний стан шкільних та рейсових автобусів. Батьки переймаються не дарма: стабільності в державі мало, транспорту недостатньо, а дороги такі, що не лише колеса, пломби з зубів погубити можна. Погані дороги зумовлюють регулярні поломки транспортних засобів, зимою є проблеми з розчищенням переметів. Та і розрекламований «економний» ремонт доріг навряд чи буде якісним, відповідно - покриття служитиме не довго.

Складається враження, що народні депутати, які приймали зміни в цей закон, про ситуацію на селі нічого не знають, вони попросту поставили керівництво областей і районів перед фактом, мовляв віддувайтеся самі.

Звісно, малокомплектні, старі школи – це головний біль та відчутний удар по бюджету, про якість освіти в таких закладах не йдеться. Закрити їх питання часу, однак, перед тим варто було подумати і про належний стан доріг, і про достатню кількість автобусів…Поки що цим переймаються лише батьки. Люди налаштовані радикально: звертатися до народних депутатів від свого виборчого округу, а раптом у Верховній Раді передумають? Може таки вдасться «пригальмувати» оптимізацію шкіл до кращих часів, а там…як Бог дасть, переб’ємось.

Якою ж буде реакція Рожищенської районної ради – сказати важко.

«Ми приїхали, подивилися. Сказати яким буде рішення – важко. Будемо приймати рішення по кожній школі окремо, а яким воно буде – побачимо на сесії», - резюмував Володимир Матвійчук, депутат райради.

Питання шкіл в районі лишається поки що відкритим і як вирішиться – невідомо. Бо місцеві бюджети, а саме сільські ради, нести такий тягар як утримання малокомплектних шкіл не готові.