Ловися рибко, велика та маленька, або орендар водойми має знати своє місце

Останнім часом спостерігаються напружені стосунки між орендарями окремих водойм та рибалками-любителями. Напевно, багатьом із них не відомо, що останні мають законне право ловити рибу навіть на орендованих ставках.

Посидіти з вудкою на березі ставка полюбляють старі і зовсім юні риболови. Дехто із них навіть не задається ціллю щось впіймати, а просто відпочити. За словами рибалок, проблем із ловлею риби в річці Стир не виникає. Проте інша справа, коли вони йдуть на ставки, де є орендарі.

– Були випадки, що вудки ламали, й до бійки ледве справа не доходила, – розповідає рибалка-любитель, який побажав не вказувати свого імені. – Та що там казати, якщо так звані орендарі дітей купатися не пускають.

Деякі орендарі здійснюють суборенду, не маючи на це відповідних дозволів, а закони трактують на свій лад. Але є низка законодавчих актів, які захищають права рибалок-любителів.

Ось, до прикладу, існують такі положення українського законодавства. З питань використання водойм в Україні діють Koнституція України ст. 47 Водного кодексу України та постанова Кабінету Міністрів України № 1042/93.

Відповідно до цих законодавчих актів водні ресурси є об’єктами права власності українського народу, а права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією та законами України. Зокрема ст. 47 Водного кодексу України визначає, що загальне водокористування здійснюється громадянами України для задоволення їхніх потреб безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

У статті перелічені деякі основні потреби громадян, до яких входять купання, плавання на човнах, водопій тварин, любительське і спортивне рибальство. До любительської та спортивної рибаловлі належать способи ловлі риби без застосування обладнання для промислового вилову риби (сітки, неводи, ятері та ін.), а також обладнання, яке заборонене для використання при ловлі риби в Україні як таке, що наносить шкоду популяції риби, екології водних об’єктів, завдає поранень (електроприлади для ловлі, прилади, які створюють ударні навантаження, та хімічні сполуки, котрі призводять до тимчасової недієздатності риби та негативно впливають на інші види водних організмів).

До дозволених належать вудочки, донні вудочки, закиди та вудочки для лову плавом, спінінги та ін. Для збільшення запасів риби дозволяється оренда окремих водойм за рішеннями районних органів державної влади. При цьому встановлено, що оренда здійснюється тільки в межах законодавства України та виключно для розведення, відгодівлі і наступного вилову та реалізації тільки окремих видів риб, які виробляють рибозаводи в Україні. Для штучних водойм такими видами риб в Україні встановлені короп, товстолоб та білий амур.

При цьому постановою визначається порядок і правила господарювання орендарями, зокрема щодо питань документальної звітності та відповідальності в разі нанесення шкоди.

Для здійснення контролю за використанням водойм за призначенням орендарі зобов’язуються вести відповідну документацію і фінансову звітність (кількість і види закупленого молодняка, кількість і терміни використання придбаних комбікормів, графіки годівлі риби, в т. ч. і в спеціальних тимчасових садках для молоді, книги обліку і графіки перевірок стану води, насичення води киснем, затверджений план вилову риби для реалізації).

При цьому особливо наголошується, що орендар не має права вилову аборигенних видів риб (карась, плотва, окунь, щука, плоскирка і ін.) у водоймі, а така риба підлягає після сортування виловленого обов’язковому поверненню до водойми, про що складається акт за участю представників державного органу влади, органу місцевого самоврядування.

Орендар не має права забороняти любительське рибальство на водоймі. Категорично заборонено встановлювати та стягувати плату з рибалок-любителів, оскільки такі дії кваліфікуються чинним законодавством як здирництво і переслідуються законом в рамках Карного кодексу України.

При цьому орендар має право попередити і контролювати, щоб виловлені види риб, які розводяться, були повернуті до водойми. А до уваги може братися лише та риба, що відповідає середньоваговим показникам конкретного виду, що перебуває на відгодівлі.

Скарги на орендаря можуть подаватись орендодавцю, сільраді, міськраді чи райдержадміністрації, в органи прокуратури, а також в обласне державне Управління охорони і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства.

Тож рибалки-любителі повинні знати свої права на цілком заслужений, а головне безпечний улов. А місцева влада, себто орендодавець має ці права захищати. Та і орендар повинен пам’ятати, що «скупість і фраєра згубила», на кілька рибин зловлених вудкою не збідніє, а от відповідальність, якщо раптом «нарветься» на освіченого рибалку понесе.