«Єдине, до чого не можу звикнути, – це коли хворіють діти…», - Надія Лясковська
-
-
>
-
>
-
>
3409
Напевно, найскладніша, але в той же час найпочесніша професія на світі – це медик.
Вона дуже важка, адже, щоб врятувати людину потрібно багато сил і, найголовніше, добре серце. У складній роботі, яка припадає на плечі лікарів, велику роль відіграють медичні сестри. У багатьох країнах їх називають сестрами милосердя. Адже саме цим жінкам під силу не тільки допомогти лікарю, а й розрядити подекуди напружену обстановку, підібрати потрібне та ласкаве слово, підбадьорити пацієнта в найважчий період його життя.
Тож напередодні 12 травня, коли відзначається Всесвітній день медичних сестер, ми вирішили поспілкуватися з старшою медсестрою операційного блоку Рожищенської районної центральної лікарні Надією Лясковською.
Певно недаремно цю жінку назвали Надією, бо вона й справді часто-густо стає тією єдиною надією, яка лишається в пацієнта в найскрутніші хвилини його життя.
– Про професію медика мріяла ще з раннього дитинства, – посміхається медична сестра. – Лікувала котиків та собачок, згодом і діток, які за необережністю забили коліно чи поранилися. Після школи подала документи до медінституту, але не поступила. Тому рік пропрацювала санітаркою в місцевій лікарні, а вже наступного року вступила до Луцького медичного училища.
Цей заклад цілеспрямована та обдарована студентка закінчила з відзнакою. А згодом переступила поріг вже рідної лікарні медичною сестрою. Спочатку працювала в хірургічному відділенні, хоча за дипломом акушерка. Але один, як здавалося на перший погляд, простий спір змінив не тільки її специфіку роботи, а й, власне, життя.
Лікар, з яким подискутувала молода медсестра і в кінцевому результаті довела свою правоту, наполіг на тому, щоб Надія Максимівна перейшла на складніший напрям їхньої діяльності – в операційний блок. Бо був впевнений, що саме там її знання та вміння найбільше стануть в пригоді. І справді, ця робота припала до душі медичній сестрі, і якби сьогодні хто сказав переходити на інше відділення, нізащо б не погодилася.
– Спочатку спостерігала, вчилася, як готуватися до операції, як правильно дезінфікувати інструменти та митися, – пригадує період перших днів в операційній Надія Лясковська. – Дуже пощастило мені з наставниками. Людмила Морозович та Галина Вишневська – це ті люди, яким я безмежно вдячна.
Вони справжні професіонали, які радо ділилися своїм багатим досвідом з молоддю. Мене саму оперували, тому для себе я зробила висновок: треба працювати так, щоб самому не боятися у випадку чого лягти під скальпель. Звикаєш до всього, опановуєш свої емоції та йдеш в операційну, бо там потрібні не твої сльози, там потрібен твій професіоналізм.
Вже всього набачилася Надія Лясковська під час здійснення своїх професійних обов’язків: безліч операцій на апендицит, грижу, за допомогою кесаревого розтину не один десяток діток з’явилося на світ, багато оперується людей після ДТП чи з ножовими пораненнями.
– Єдине, до чого не можу звикнути, – це коли хворіють діти, а ти не завжди можеш їм допомогти, – сумно зауважує медсестра.
На її життєвому шляху було багато чого, але вона дякує долі, що стала медсестрою. Для неї ця професія найкраща! А хіба можна заперечити людині, яка радіє з того, що на її зміні була проведена операція? Успішна операція!!!
Надія Лясковська, крім своєї улюбленої роботи, – ще й хороша мама для доньки та сина і вже найкраща бабуся для дворічної Вероніки та двомісячного Вовчика.
Слухаючи, як із захопленням розповідає про свою роботу ця миловидна жіночка, просто розумієш: це щастя знайти себе там, для чого тебе готував Господь.
Розмовляла Ірина Зенц
Коментарі