Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
як сім’я чернігівського фермера почала виробляти молоко екстра класу
як сім’я чернігівського фермера почала виробляти молоко екстра класу

Спочатку гроші закопували, тепер відкопують: як сім’я чернігівського фермера почала виробляти молоко екстра класу

17:30 17.05.2018
588

Від двох паїв на шість гектарів до власної молочної ферми із земельним банком 1200 гектарів пройшло подружжя Ткаченків з села Лукашівка Чернігівського району Чернігівської області. Їхня історія успіху може стати прикладом для наслідування волинським фермерам, які уже зуміли стати на ноги в рослинництві і задумалися про власні ферми.

МРІЯ ОДООСІБНИКА

«Офіс» господарства «Напорівське» нагадує звичайну сільську хатину, навколо якої розрослося немале підприємство. Тут і навіси для зберігання зерна, і гаражі з технікою, і посадки ягід і фруктових дерев, і екологічна зерносушарка, і навіть повноцінна молочна ферма. Така собі мрія одноосібника – все необхідне своє і в одному місці.

«Он воза котить агроном – мій син. Доньки і друзина теж допомагають», – розпочинає знайомство з «Напорівським» фермер Григорій Ткаченко.


Один з найбільших платників податків Чернігівського району розпочинав у 2005 році з двох земельних паїв по 3,11 гектара, які тоді ризикнув узяти в занепалому колгоспі. Сам агроном, тож вірив, що впорається. Дещо сумнівалася дружина Надія, яка мала фах кравця, та все ж підтримала чоловіка.

«Вдома тоді було дві корови, кінь, віз, кінна грабарка, четверо дітей і ми з дружиною», – пригадує Григорій Михайлович.

Односельчани сприйняли такий крок як «деструктивний», адже на зорі кучмівської земельної реформи більшість українських селян не уявляла свого буття без колгоспу. Та пройшли роки і для місцевих фермерське господарство Ткаченків чи не єдине місце, де можна заробити живі гроші.

Зараз на 1250 гектарах орендованих земель постійно працює два десятки місцевих, яких безкоштовно харчують в обід і наприкінці робочого дня. Для їхнього комфорту облаштували кімнату відпочинку з душовою кабінкою. В сезон активних польових робіт наймають ще й додаткових працівників.

Вирощують у «Напорівському» традиційні для українського АПК культури: зернові і соняшник. Також мають понад 40 гектарів поліського хліба – картоплі. Нещодавно взялися використовувати вільні діляночки на території підприємства і посадили смородину, полуницю, фруктові дерева. Частину врожаю збувають на ринках Чернігова, а частину покупці збирають прямо з кущів і дерев.



ЛУКАШІВСЬКА СОТНЯ

«Спочатку гроші закопували, тепер відкопуємо», – так пояснює Григорій Ткаченко те, що крім рослинництва у господарстві з’явилася ще й власна молочна ферма.

У свій час Григорій Ткаченко здійснив чимало поїздок закордон, щоб подивися як господарюють тамтешній фермери. Що надихнуло – європейський АПК тримається на малих господарствах сімейного типу, як його власне, немає гігантоманії, як в Україні. А ще там поширені невеликі молочні ферми на декілька сотень голів.

«Я тваринництвом займаюся усе своє життя, але фахово, тільки недавно і після того як побачив це відбувається у Франції і Латвії. Але Франція – то більш цивілізована держава, а Латвія дуже схожа до нас своїми проблемами – багато москалів і п’яниць. Одне, що відрізняє – дороги і люди більш усміхнені. Саме від латвійців я перейняв чи не найбільше рішень», – відверто розповідає фермер.

Так, зараз у «Напорівському» проживає 300 голів худоби, сотня з яких – дійне стадо. Умови їхнього утримання – не гірші європейських.

«У наших хлівах умови такі ж, як у Франції: поїлки з підігрівом, механічне видалення гною, кормові столи замість жолобів, добра вентиляція, практично нема неприємного запаху, прохолодно, бо корова до нас прийшла з льодовикового періоду, тож не любить спеки і задухи. Але будівництво такого приміщення в нас у 20 разів дешевше, ніж у французів. А вдень корови перебувають у відкритій кошарі», – проводить екскурсію господар.


В одному з таких приміщень, де проживають корівки, є навіть … кабінет директора ферми. Наталію Фурс, яка відповідає за тваринництво у «Напорівському» називають саме директором, бо їй власники довірили абсолютно усі процеси на фермі. В її кабінеті – чисто, свіжо, нічого зайвого.

За стінкою – ще одна кімната для персоналу, де є шафи на змінний одяг, душові, стіл, щоб перекусити. То ще одна європейська фішка: комфортно має бути не тільки тваринам, а й людям, які тут працюють.

«Молоко у корови на язиці і її продуктивність закладається ще на етапі вирощування маленьких телят. Щоб корова максимально споживала харчів і відповідно гарно доїлася, ми з дитинства розробляємо шлунок якісним комбікормом. Можете самі спробувати його смак! Ви гляньте які телята жваві і бадьорі! Бо вони всім задоволені», – пояснює Григорій Ткаченко.



Правильне харчування – не єдина умова продуктивності корів. Треба ще мати і добру генетику. Тому в «Напорівському» голштинізовують своїх сименталок, адже голшини на сьогодні – найпродуктивніші корови у світі. Так досягли середнього надою на корову 5 тисяч літрів на рік. Хоча є в стаді чимало і більш продуктивних корів, які дають і до 9 тисяч літрів молока.


Ще одною складовою виробництва якісного молока є правильне доїння. Для цього на фермі встановили компактний доїльний зал (2Х6 метри) шведського виробника De Laval типу «ялинка».


Це устаткування дозволяє забезпечити безконтактну доїння і охолоджувати молоко в лічені секунди до +4 градусів.


Одночасно тут може доїтися 12 корівок, а пропускна спроможність – 200 голів, хоча використовують тільки на половину. Обійшовся цей доїльний зал разом з будівництвом у 2 мільйони гривень і це були власні кошти господарства. Окупність такої інвестиції власник прогнозує за 5 років.

«Доїння у нас дворазове, яким займається двоє доярок і третя підмінна. Ми порахували, що доїти тричі на день економічно невигідно. Щоб мати молоко найвищого ґатунку, то треба тримати в ідеальному стані доїльне устаткування. Після кожного доїння апаратуру миють і додатково годину проганяють воду по трубах. Якщо тричі доїти, то у вартість молока додасться і електроенергія, і вода, і оплата праці. Збільшення кількості молока не окупляє цих затрат», — пояснює Григорій Ткаченко.

Всі ці умови (власна потужна кормова база, постійне покращення генетики ВРХ, умови утримання, високі стандарти догляду, якісне обладнання для доїння) дозволили стати виробником молочної сировини екстракласу, яка найдорожча на ринку. До речі, Ткаченки налаштували диверсифіковану реалізацію молока. Частину продають на Чернігівському базарі, частину купує молокозавод, а решту забирають невеликі сироварні для виготовлення елітних сирів. Цим напрямком у сім’ї займається одна з доньок.

***

А ще на господарці є італійська зерносушарка, яку у Лукашівці дещо переробили і тепер як пальне використовують не дизель, а дерев’яні відходи.


Ефект від такої установки подвійний: перестали забруднювати навколишнє середовище і почали економити на ресурсах. Адже новий теплогенератор, який виготовили майстри з Білої Церкви, зменши витрати на один кілоджоуль тепла з 40 до 10 гривень.

«В епоху війни з Росією це неоціненне багатство. І все на території нашого підприємства опалюється альтернативою. Вдома відмовився від газу також. Треба ж бути послідовним», - переконаний Григорій Ткаченко.

Наталка ПАХАЙЧУК

Коментарі
23 травня
Сьогодні
Вчора
21.05.2018
20.05.2018
19.05.2018
18.05.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин