Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Гриф секретності знято: 70-ті роковини бою між рожищенськими повстанцями та енкаведистами

15:50 07.02.2018

Чим більше часу проходить від тих буремних днів, коли українці в лавах Української Повстанської Армії піднялись на збройну боротьбу проти окупантів всіх мастей, тим яскравіше проявляється велич їх подвигу, самопожертва в ім’я майбутнього України.

Їх були тисячі, але сьогодні згадаймо і пом’янім декого з них. Уродженців села Рудка-Козинська Рожищенського району Степана Архипчука на псевдо «Мартин», Миколу Архипчука на псевдо «Яструбок» та їх побратима з села Кроватка Петра Левчука – псевдо «Запорожець» які, 70 років тому, прийняли нерівний бій з переважаючими силами підрозділу МДБ, який взяв їх в щільне кільце біля села Кроватка 13 лютого 1948 року.

Архипчук Степан Миколайович, 1918 р. н. З 1936 р. член ОУН. Заарештований НКВС у 1941.Залишився живий під час розстрілу в’язнів Луцької тюрми 23.06. 1941 р. Організовував українську владу на теренах району на початку липня 1941 року. З 1943 р. в УПА. Псевдо «Байда», «Гордій», «Боровий», «Мартин», «Микола», З липня 1943 р. районний референт СБ УПА Луцького р-ну. Уч. боїв з черв. партизанами, з 1944 р. заст. райреферента СБ, з 1945 р. Рожищенський райреферент СБ, з 1947 р. Рожищенський райпровідник ОУН.

Архипчук Микола Максимович, член ОУН, з 1943 р. бойовик-нелегал УПА, псевдо «Стрибок», «Яструбок». Член Рожищенського райпроводу ОУН.

Левчук Петро Миронович, 1924 р. н. Член ОУН. З 1943 командир боївки СБ ОУН у Рожищенському районі. З 1947 р. референт СБ Рожищенського РП ОУН, псевдо «Запорожець».

Ось такий короткий послужний список цих молодих людей, які поклялись собі і побратимам: «Здобудемо Українську державу – або згинемо в боротьбі за неї».

Вони перебували в новозбудованій, добре замаскованій криївці на хуторі Адамівка в околицях с. Кроватка біля землянки в якій проживали сестри Ганна та Гапка Трофімчуки, переселенці із-за Бугу.

Часто навідувалась до них, з Рожища, їх племінниця Катерина Карпінська. Вона працювала секретарем суду. Маючи добрі уміння, як друкарка, друкувала в криївці сотні листівок, які несли правду жителям району.

Ніщо не віщувало біди. Та на початку лютого 1948 р., керівник обласного проводу ОУН, який був завербований МДБ, видав місце розташування криївки, побоюючись свого викриття «Буровим». Архипчук Степан, на той час мав серйозні підозри про зраду вищого керівництва ОУН області.

Після обіду 13 лютого 1948 року одна з сестер, Ганна, помітила густі ряди енкаведистів, які зі сторони с. Залісці охоплювали їх обійстя. Попередила хлопців, та втікати з криївки було пізно. Схрон добре замаскований і думалось це чергова облава обмине...

Та взявши в облогу прилеглу територію, майор МДБ Брюхань покликав Ганну Трохимчук, вказав місце розташування криївки й хто там перебуває і наказав їй опуститись в криївку і передати вимогу повстанцям здатись.

Як правило повстанці не здавались розуміючи, які тортури їх чекають. Приймали смерть, а не полон.

Та навіть в цій безвихідній ситуації хлопці вирішили прийняти бій.

Найбільш досвідчений Степан Архипчук одів хустку Ганни й почав підніматись нагору. Енкаведисти чекали, що скаже Ганна, але замість слів врізнобіч полетіли гранати, застрочив автомат. З криївки вибрався і Микола. Зав'язався бій, який тривав хвилин двадцять. Хлопці загинули як герої, в бою. Петро Левчук в криївці палив документи, а почувши що бій затих підірвав себе гранатою.



В криївці було виявлено зброю, в тому числі й пістолет «ТТ», який передав повстанцям перший секретар Рожищенського райкому комсомолу Зварич Іван, його щотижневі, доповідні записки про стан справ в районі.

Саме це і стало підставою для засідання 14 лютого 1948 року бюро райкому партії. На цьому бюро Зварича було виключено з партії й при спробі втечі застрілено, практично в центрі Рожища, серед білого дня, опером МДБ Шицьким Б. МДБ замітало сліди цим вбивством без суду і слідства. Агент УПА в райкомі партії, це був серйозний «прокол» спецслужб і партійців.




Під час бою сестра Ганни, Гапка, втікла в селище Торчин, де переховувалась під іншим прізвищем. Та навіть і там, працюючи прибиральницею в школі передавала розвідувальну інформацію повстанцям Луцького району.


По одній справі за зв'язок з УПА були засуджені на 25 років таборів Гапка і Ганна Трофімчуки, їх племінниця Катерина Карпінська.

За знайдені на вбитому Левчуку П. – «Запорожцеві» в’язані шкарпетки, (єдиний доказ), також на 25 років таборів була засуджена жителька с. Малі Барезолупи Кулик Ганна, (після звільнення проживала на «Жалобово», після одруження Герасимчук.)


Брат Левчука Петра- Федір, інвалід війни, без ноги, був позбавлений нагород, в тому числі «Ордена Слави» ІІІ ст.. і засуджений на 10 років таборів.

Тіла повстанців були вкинуті в криницю на околиці Рожища. За часу Незалежності перепоховані в братську могилу на кладовищі в м.Рожище.


Вони не чекали звань, нагород, почестей. Вони віддали найцінніше - життя, щоб Україна була вільна від окупантів, як східних так і західних, щоб як писав Шевченко: «У своїй хаті» була «своя правда».

Біля с. Кроватка, недалеко від місця бою, Миколою Вірним та Ананієм Добровольським встановлено пам’ятний хрест. Я думаю спільними зусиллями, в цьому році, на цьому місці, має постати пам’ятник достойний їх подвигу.

А 13-14 лютого 2018 року в дні 70-річчя героїчної загибелі наших земляків, вояків УПА, Архипчука Степана Миколайовича. Архипчука Миколи Максимовича, Левчука Петра Мироновича, Зварича Івана Дмитровича помолімось за їх спочилі душі, нехай Господь Бог простить їм всі гріхи й упокоїть в Царстві Небеснім. А пам'ять про їх життя і подвиг живе вічно в пам’яті нащадків.

СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!

Микола Вавренчук, член Національної спілки краєзнавців України

ПЕРЕДРУК ТІЛЬКИ ЗІ ЗГОДИ АВТОРА!

Коментарі

Українець

20:11 07.02.2018

Вічна слава героям.

987

20:46 07.02.2018

А де воював старий добровольський? ,А то все ходить ,і тільки пам'ятникі відкриває!!!

Макарович

21:03 07.02.2018

Добровольський Ананій Тимофійович, уродж. с.Верхівка Луцького р-ну. Член молодіжної сітки ОУН. Звязковий УПА. Висланий в Сибір, як чл. сім’ї особи приналеж. до УПА в Архангельську обл. Покарання відбував на лісоповалі. Повернувся на Волинь з сімєю 08.1957.Після відбування покарання проживав на хут. Березолуківському та м.Рожище.

До макаровича

21:23 07.02.2018

Висланий він був,ну а коли ж він воював зсовєтами, як він бреше на всіх мітингах і зустрічах,чи він ще не придумав???!!! І де інформація про нього???

678

21:36 07.02.2018

Добровольський навіть ні одного бою згадати не може!!! Про нього ,навіть в книзі вавренчука нічого нема ,тільки про нього жінку!!!

Наталія

22:27 07.02.2018

Дякую, пане Миколо, за ваш труд.

Рудка- Козинська

22:59 07.02.2018

Вражена Вашій відданості цій справі. Побільше б таких активних патріотів, котрі не лише на словах є синами України, але й ділом доводять любов до Батьківщини. Будь- яка праця винагороджується. Сподіваюсь, Ваша праця, Миколо Макаровичу,теж буде достойно оцінена нащадками - дітьми України, а це - найбільша нагорода!

Левчук

23:45 07.02.2018

Не міг підірвати себе гранатою ... Бо Трофимчук Ганна - залишалась в цей момент в схроні - і витягли її не ускодженою????

Щодо перезахоронених останків з криниць

23:48 07.02.2018

А хто робив судебно - медичну експертизу даних останків і встановив цих людей???

Макарович

08:08 08.02.2018

Читайте вище "Акт від 13. 02. 1948р." складений і підписаний п'ятьма особами про обставини загибелі Левчука. Три з них енкаведисти, так що героїзувати це вони зацікавлені не були. Через рік про факт бою з повстанцями вони вже не згадували.Але як кажуть, " що написане пером.." А хто ідентифікував цих людей. Ті хто вкидав ці тіла. Зокрема, дружина майора Лева Брюханя постійно ділилася "бойовими заслугами чоловіка" з знайомими. Зокрема і про те, що в Рожище з с.Хорохорин для опізнання родичами було привезено тіло "Стріли"- Бородюк Надії . Ну і звичайно "по секрету" вона розповідала куди ці тіла дівали. Написано: " Немає нічого таємного, що не стане явним..."

циркачі від діда до внучки

10:31 08.02.2018

звісно старий ніде не воював і форму дарма надіває

987

21:52 08.02.2018

Хто подарив форму псевдо патріоту ДОБРОВОЛЬСЬКОМУ???

рожищанин

12:04 09.02.2018

а чим була погана УРСР для волинян? чого вони воювали, в тому числі з іншими українцями, з НКВД і ЧА? Терористи.

Небайдужий

20:31 09.02.2018

А чому пишуть, що Романюк Леонтій застрілився??? Це ж не вірно!!!

до рожищанина

22:16 09.02.2018

ти ,урод, ще очевидно до цього часу отримуєш спецпенсію за свої "подвиги"

Макарович

14:19 10.02.2018

Ці деякі відписки пишуть ,на мою думку "внуки майора МДБ Льва Брюханя", щоб оправдати діда. За правовою оцінкою прокурора , в радянські часи!!!-1964рік, співробітників МДБ Брюхання і Шицького було потрібно ,за порушення законів притягти до кримінальної відповідальності.(дивись вище документ.). І до "Рожищанина" . Чим була погана УРСР. Це була комуністична СРСР, яка "згноїла мільйони українців в концтаборах ГУЛАГУ, винищила голодом в 1932-33роках. Попри все у вересні 1939 в Західній Україні їх зустрічали хлібом-сіллю. А вже в 1940 потяглись ешелони з господарями, яких як "соціально -небезпечний елемент" вивозили в Сибір. 23 червня 1941року у Луцькій, Ковельській, Володимир-Волинській в'язницях розстріляли,без суду і слідства тисячі патріотів України. І так по всій Україні було при відступі. То чи могли любити таку владу?. Вони всі живі люди, хотіли жити ,любити, ростити дітей, але бути покірними рабами -ні . Вони зробили свій вибір. Це вибір сотень поколінь українців.

Макарович

14:26 10.02.2018

І ще одна репліка до "Рожищанина" . Щоб зрозуміти цих людей я наведу думки "Чумака" з його спогадів. - Коли я ще пiдходив блище доми, то перед моїми очима поставало енкаведе, яке мене мотлошило, московська армія, всi тi руїни: зблідлі обличчя людей, трупи, якi я бачив iдучи додому. Все це наводило на мене жах, i я думав: “Нiколи не буду належати ні до яких організацій, не займатимусь жодними громадськими справами, а тільки глядітиму свою родину, свою маленьку господарку”. Але як я взнав, що всi полiтв’язнi нашого села розстрiлянi, лиш один Степан Архiпчук повернувся раненим- то вiдразу, помимо моєї волi, моїй присяги самому собі “нiкуди не лiзти”, народжувалася жадоба помсти, але як i кому- не давало мені спокою. З цим я ліг спати i думав, коб скоріше день i піти до С.А. та поговорити.

Макарович

14:34 10.02.2018

До небайдужого. Романюк Леонтій пс. "Левко", уродж. с.Тристень дійсно будучи важкопораненим застрілився, щоб не здатись живим , в схроні біля с.Кияж , 9 березня 1949 року.

До макаровича

12:10 15.02.2018

Народ ще довго буде пам'ятати цих хероїв упа,які вбивали ні в чому не винних мирних громадян....Історію не потрібно змінювати,з бандитів не треба робити патріотів..............

Читач До Рожищанина

03:24 17.02.2018

Совок повинен відійти у Вічність..Разом з вами)) Памятаю той прекрасний день де був на полицях хліб по 20 коп кілька в томаті ...і пачки солі .і біль ніх.....а за сметаною в черзі пів дня стояв..А курточка була спочатку плащем потім полу- пальтом потім курткою...Ото була житуха..Та ви дістали...Слава Україні ..при Україні краще хто працює той щось має..привикли халяву

я

15:03 24.02.2018

Які герої бандерівці це вбивці поїдьте в Бортяхівку на могилу їхніх жертв не гребували навіть немовлятами нелюди!

25 лютого
Сьогодні
Вчора
23.02.2018
22.02.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин