Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Герої Крут ніколи не помруть

16:10 29.01.2018
768

29 січня 2018 року Україна на державному рівні вшановує сторічний ювілей подвигу наших лицарів честі та відваги – Героїв Крут.

Йшов 1918 рік… Ще відчувалися Різдвяно-новорічні церковні передзвони, Україна колядувала й очищалася Йорданською водицею.

22 січня 1918 року IV Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки. Земля і небо торжествували!

Ці події стали кісткою у горлі імперської Росії, яка поневолила Україну і її народ після Переяславської ради, яку українці назвали переяславською зрадою.


Над Україною нависла небезпека, бо проголошення Української Народної Республіки викликала осатанілість, шалену озвірілість і очманілість більшовицьких кровожерів. Через 6 днів шеститисячна більшовицька навала рушила на Київ…

Перед тим підполковник М.Муравйов, російський кат, видав наказ по армії №14, у якому цинічно заявив: «Цю владу ми несемо з далекої півночі на вістрях своїх багнетів і там, де її встановимо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів».

В цей час 28 січня 1918 року «українська молодь з патріотичними піснями виїхала з Києва під станцію Крути, - писав Улас Самчук, - щоб там умирати, була першою молоддю світу, що відверто, беззастережно і рішуче стала до боротьби з північною навалою».

29 січня 1918 року відбувся бій під Крутами. Українські сили складали 4 сотні (500 вояків, переважно юнкерів Київської військової школи ім. Богдана Хмельницького та 1 сотня (113-115 осіб) студентського куреня Січових Стрільців. Студентська сотня складалася зі студентів вищих шкіл, учнів технічних шкіл, гімназистів перших класів.


Сніговий морозний січень… В холодному полі серед снігу 600 українських молодих вояків ступили в бій з 6-тисячним більшовицьким військом під керівництвом М.Муравйова… Протягом 10 годин тривав жорстокий бій… Закривавлена юнь падала не тільки в ім’я оборони від більшовизму… Її ідеал був – своя державність, своє суверенне життя, своя духовність.

Юнаки йшли в бій з піснею «Ще не вмерла Україна», однак у мелодії цієї пісні звучав один мотив супротиву молодого, амбітного, гордого народу, який був глибоко переконаний, що тільки його суверенність на землі предків дасть повну і тривку запоруку, що більшовизм буде стертий із поверхні нашої планети.

Боєм керував сотник Гончаренко, керівник студентської сотні, який загинув в бою. Молоді герої були озброєні рушницями, мали 20 кулеметів і одну саморобну гармату. Перевага в бою була на боці противника, тому 4 сотні українських захисників змушені були відступати до станції Крути. Одна чота студентської сотні з 30 осіб під час відступу збилися вночі з дороги, зорієнтувавшись на світло станції Крути.


Вони були захоплені більшовиками. Полонених муравйовська п’яна матросня не взяла – усіх студентів заколола багнетами, поглумилася над їхніми тілами: виколола очі, відрізала вуха, носи й т.д. Цей жорстокий вчинок більшовицької солдатні підполковника М.Муравйова сколихнув і обурив усю українську спільноту.

П.Г.Тичина в поезії «Пам’яті тридцяти» писав: «На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! - Понад усе вони любили свій коханий край». Саме їх було поховано на Аскольдовій могилі у Києві. «На Аскольдовій могилі Український Цвіт! – По кривавій по дорозі нам іти у світ», - так писав П.Тичина.

Головний тягар бою на себе взяли юнаки військової школи. Їх загинуло 250 осіб, в тому числі 10 старшин.

19 березня відбувся похорон убієнних за незалежну Україну. У похоронній процесії взяли участь члени Української Центральної Ради, очолюваної Михайлом Грушевським, який високо оцінив подвиг молоді. Він закликав, стримуючи сльози, «затамувати біль, бо ці лицарі загинули в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішеними в боротьбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи, вони доступили найвищого щастя – вмерти за Отчизну». Поховали їх на Аскольдовій могилі за козацьким звичаєм.

Трагедія під Крутами знайшла палкий відгук у серцях свідомих громадян України і далеко за її межами. Лицарка честі і праці Людмила Старицька-Черняхівська у статті «Пам’ятай юнаків-героїв, замордованих під Крутами» писала: «Для нас ця могила лишиться навіки полум’ям віри. Вона дала нам незабутнє минуле. Це буде друга свята могила (після Т.Г.Шевченка) над Дніпром».

З приходом до влади більшовиків братська могила Крутянців з хрестом була зруйнована, стерта з лиця землі. Протягом 70-ти років трагедія під Крутами замовчувалась, але наші українці завжди пам’ятали і вшановували таємно наших лицарів Крут. І тільки українські емігранти, які оселилися у вільному світі, вшановували пам’ять героїв Крут багатолюдними зібраннями і заходами.


Лише 1 червня 1991 року Союз українського студентства ухвалив спорудити на Аскольдовій могилі пам’ятник Героям Крут. А неподалік від Аскольдової могили було встановлено скромний знак: могилка, на ній дерев’яний хрест з розп’яттям Ісуса Христа з написом: «Борцям за волю України, Героям Крут – вічна слава!».

На могилі встановлено меморіальну дошку з написом: «На заклик Вітчизни вони озвалися, пішли і віддали, що мали. В пам’ять про студентів, які полягли за волю України у нерівному бою з більшовицькою навалою».


15 січня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ про «День пам’яті Крут», який щорічно відзначається на державному рівні.

Героїчну боротьбу під Крутами молодих українців з більшовицькою імперією ленінського штибу підхопило покоління Бандери, Шухевича, Стецька, що спрямували свою зброю проти сталінського, радянського режиму. Їх дії продовжили шістдесятники, покоління 80-90-их років, учасники Помаранчевої революції і Революція Гідності.


І тепер, на 27 році незалежності України ведемо війну з імперією путінсько-чекістського зразка. Нинішній кремлівський диктатор-агресор, нащадок Муравйова, давно розминувся з цивілізаційними цінностями, ігноруючи мораль і совість, права людина, історичну пам’ять, перейшов до відкритого терору. Від рук убивць, з волі його гинуть діти, юнаки, жінки, літні люди під Волновахою та в Маріуполі…

На поклик Вітчизни знову стали її вірні сини і дочки, Новітні Крутянці, вони повторюють подвиг Героїв Крут.

«Герої Крут ніколи не помруть, бо віддали життя за Батьківщину, а наші Крути прямо зараз – тут! І мусимо боротись, щоб не згинуть». (В. Кожевніков)

Відзначається 100-річчя від дня героїчного подвигу наших лицарів честі й відваги в боротьбі з російською навалою під Крутами, вшануймо гідно і достойно цю пам’ять, бо «їхні святі могили без написів, імен і хрестів світитимуть, як зорі Україні і її молоді. Не посоромимо їхньої пам’яті сьогодні» (Є.Баланюк).

Слава вам, нескорені Герої Крут! Герої не вмирають!

Марія Рейкіна, голова Рожищенської районної громадської організації Союзу українок

Коментарі

Історія

23:22 29.01.2018

Є історія як наука і політика, яка використовує історію. Існує об’єктивний історичний досвід, засвоєння якого є необхідним і корисним, а є маніпулятивні інтерпретації, яких влада не повинна допускати.

Історія

23:27 29.01.2018

Що цінного в Крутах??? Був справді добровільний порив молоді стати на захист Батьківщини. І була вірність присязі юнкерів ( Юнкери — професійні військові, багато хто з них мав досвід першої світової, які не кинули зброю. Хоча, акцент усі сто років робиться саме на Студентському куреневі) . Був справді героїзм нерівного бою. Плюс була абсолютно гуманна позиція керівників зведеного загону: зрозумівши, що підрозділам загрожує знищення, вони організували їх відхід, вони воліли зберегти людей, відкинули оте жорстке "перемога за будь-яку ціну".

Шаную і памятаю

00:13 30.01.2018

Мабуть скiльки людство існує,аферисти ділять владу,а нормальних пацанів на смерть посилають.

25 травня
Сьогодні
Вчора
23.05.2018
22.05.2018
21.05.2018
20.05.2018
19.05.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин