Випускний у Карпатах

Незвично відсвяткували свій випускний школярі 9-А класу Рожищенського НВК №4. Замість того, щоб витрачати кошти на пишне застілля, вони поїхали в цікаву подорож Гуцульським краєм. Своїми враженнями, емоціями та цікавими розповідями з Район.Рожище поділилася Вікторія Шварцкоп. 

Подорож – це відкриття. Подорож – це друзі. Подорож – це життя.
Чому нам подобається подорожувати?
Є низка причин: нам подобається відчувати себе впевненим, відсторонитися від всього і забути, що таке страх. Подобається збирати ранець, не набирати нічого зайвого, а розумно сортувати свої речі за необхідністю та важливістю.
Подобається сідати в потяг чи автобус з солодкими очікуваннями, і їхати з стовідсотковою впевненістю, що там, далеко від міста, ми зможемо позбутися втоми і зарядитися неймовірною енергією. Нам подобається отримувати радість від простих речей. Вся справа в старті та бажанні. У бажанні досліджувати і відкривати. У бажанні відчувати себе вільним і просто бути собою...
Ось так і ми, 9-А клас, вирішили на три дні забути про звичайні клопоти, про гулянки і помандрували в Карпати.
10 дівчат, 10 хлопців і 8 дорослих на чолі з нашою вчителькою, Наталією Василівною, виїхали із міста Рожище та розпочали свою мандрівку. Хоча дорога була довгою та нелегкою, але хороший настрій супроводжував нас від Волині до Чернівців.

День перший

2

Отож, все почалося із восьмого дива світу під землею. Саме так називають Тернопільські печери, або, як кажуть, місцеві мешканці - Кришталеві лабіринти, а також підземний музей трипільської культури. Вся ця унікальна краса немає аналогів у всьому світі. Там ми дізналися багато про самих трипільців. Чому їх так назвали і якою була їхня культура. А коли виходили із печер, то всі-всі загадали бажання (у мене вже здійснилося).
Наступна наша зупинка принесла незабутні враження: ми спустилися до Джуринського водоспаду, де сфотографувалися, попили джерельної водички, помилувалися красою тернопільської природи і... підкачали свої ніжки. Так, саме підкачали, оскільки спустилися з гори, а пізніше видертися назад було дуже-дуже важко.

2

Далі - найстаріший навчальний заклад в Україні, ну і в Європі - Чернівецький національний університет. Дивовижна архітектура, цікава історія самого закладу та життя студентів, вразила нас усіх. У цих стінах знімалося найкрутіше українське кіно - "Тіні незабутих предків". І коли ми ходили цими коридорами, коли ми сиділи на цих стільцях, здавалося, що вся енергія старовини ніби просякнула нас.

2

На цьому Чернівці нас не відпустили. Оскільки університет знаходився у старій частині міста, то мандруючи вуличками, дивувалися, яка Україна розмаїта. Тут представлена і  угорська, і польська, і російська архітектра.  Але по-секрету скажу, найкомфортніші будинки в австрійському стилі.

2

І п’ятим "пунктом" на цей день був Монастир Банчени.

3

3

4

День другий

Кажуть, що в Україні загадкова природа, яку просто неможливо описати словами. І ми в цьому переконалися.
Перевал «Німчич».

2

 

3

2

І тут ми згадали, про те, що ми ще недавно були маленькими дітьми. Пригадали, як кожного року писали листи до святого Миколая. Як ховали його під подушку, чи клеїли до вікна. Ми потрапили у казку, в резиденцію Святого Миколая.

4

 

2

 

Верховина – це місце, де відкриваються всі краєвиди, де тече гірська річка, де чути звуки гуцульських трембіт. Емоції просто переповняли нас, ми не могли повірити. Невже це сон? Чи ж то справді така краса!?

2

2

2

Трішки стомлені, але в очікуванні вражень ми потрапили у Буковель...
Протягом дня бачили багато цікавого. Гори, людей які там живуть, ліси та водоспади. Проте Буковель – це щось інше, це щось загадково-нейзвичайне.

І як бути в Буковелі та не піти на підйомник? Квиточки в руках - гайда за новими відчуттями...

2

Коли піднялися на вершину, зрозуміли що ми в раю!  Туман накривав гори, як покривало дитину. Після літнього дощу, який водночас теплий, але й свіжий, там високо над землею дихати легко, як і легко жити.
Проте, без казусів не обійшлося. Чи я, чи хтось з тих, хто був поряд, випадково натиснули на червону кнопку, лише мить і все зупинилося... Не заздрю я людям, які пережили сплеск адреналіну зависнувши на кілька кілометровій відстані над землею. 

Коли ми вже спускалися донизу, то побачили "артеківців", які крокували в табір. Ммм «Артек»... У мене дуже багато приємних спогадів про нього. Чутно стало, як діти вигукували "Артек.Волинь". Стало так тепло на серці від цих слів. Правду кажуть, що в гостях добре, але вдома краще. Хвилинка ностальгії за рідною стороною минула і ми відправилися відпочивати до садиби... Щоб завтра з новими силами вирушати на пошуки нових вражень та відчуттів.

2

2

День третій 

З новими силами та енергією ми відправилися в колиску Гуцульщини - село Яремче. А як бути там і не відвідати всім відомий Яремченський ринок!? Камезелька, вишиванки, капелюхи, ковдри, килими, вина, сир.  Але ми придбали магнітики, зробили гарні фото та поспішили далі...

2

2

А ось і місто Вижниця. Тут народився український співак, заслужений артист України – Назар Яремчук. Побували в його домівці, де нас ласкаво прийняла Назарова сестра, Катерина. Жінка з такою гордістю розповідала про меншого брата, про своїх племінників.

А пам’ятаєте ми робимо на Великдень крашанки? А знаєте, як наші предки, ще в дохристиянські часи виготовляли писанки? Кожна область України має відмінність у техніці, кожен малюнок – це ціла історія людини, а можливо, цілої держави. А знаєте, де розміщені роботи воїна-писанкаря?
А ми це все вже знаємо. Не дарма ж ми відвідали відомий у всьому світі музей-писанки у Коломиї.

2

2

Станісловіль - чудове, відносно молоде місто, якихось там 300-350 років. Архітектура дуже цікава. Але найбільше це місто заворожує своєю історією. Тут проводяться безліч фестивалів. Наприклад, ковальства, де учасники є із Європи, Америки і, звичайно, України. Вони змагаються, кують залізо, але наприкінці виконують спільну роботу. Тому Станіславіль просто всипаний кованими виробами. А ще, коли ми ходили містом, зайшли на стометрівку (насправді - близько 400 метрів). Так ми потрапили на перший день "ПОРТО ФРАНКО ГогольFest". Нам пощастило послухати Онуку. Ех, які то враження... 

Ой, трішки заплуталися, Станісловіль – стара назва всім відомого файного міста Івано-Франківськ.

2

2

2

 

Кожен знає цю визначну жінку, чи з історії, чи з літератури, чи з фільмів. Сильна духом дівчина, яка народилася і хрестилася в Рогатині, яку викрали турки і яка згодом стала дружиною найвизначнішого в Османії султана. Роксолана – українка. Вона не здалася і показала всю велич свого роду та духу. Але в місті Рогатин, знали її як Настю Лісовську. Під кінець ми заїхали сюди і захопилися незвичайною Роксоланою.

2

2

Ось три дні пройшли як три години. Ми втомлені, але щасливі з гітарою, піснями та дружнім класом повертаємося на рідну Волинь.
Дякуємо всім: вчительці, яка взяла на себе величезну відповідальність. А з нами не так просто! Водію, який терпів наші пісне співи , батькам і друзям. 
Ми дізналися багато-багато нового, потрапили на фестиваль, отримали низку позитивних вражень, і, звісно, більш здружилися і зрозуміли -  разом ми велика сила. 

Вікторія Шварцкоп