Рожище: у музеї згадували, як розвивалася місцева промисловість протягом століть

02 Червня 2018, 10:30
3840

У першу неділю червня в Україні відзначають День працівників місцевої промисловості України.

З цієї нагоди в Рожищенському музеї пройшов черговий «Професійний діалог поколінь», - йдеться на сторінці Рожищенського історико-краєзнавчого музею в соціальній мережі Facebook.

Модератором зустрічі була заступник голови районної ради Раїса Кучмук. Коротко про історію промисловості міста Рожище розповіла директор музею Наталія Патійчук. Її розповідь була підкріплена фотографіями різних років, що відображали виробництво на місцевих фабриках/заводах, а також людей, які там працювали. Також, присутнім було презентовано макети виробів місцевих заводів, які виготовлялись у 60-70-х роках ХХ століття. 


Щоб наголосити на важливості промисловості у нашому місці, а також показати яким чином люди можуть впливати на розвиток власної громади, було представлена проектна діяльність. Варто відзначити, що у нашому районі є чимало підприємців, які допомагають комунальним установам, різним організаціям, роблячи внески у їх розбудову. 

30 травня закінчився період подання проектів на конкурс проектів місцевих ініціатив Волинської обласної ради, про який розповіла присутнім головний спеціаліст відділу з питань організаційного забезпечення діяльності Рожищенської районної ради Марія Печко.


Кожен заявник коротко поділився планами щодо покращення благоустрою нашого міста, облаштування зон відпочинку та заходів щодо енергозбереження. Про перспективи фінансуванні ініціатив громади на місцевому рівні розповів Рожищенський міський голова В’ячеслав Поліщук

В ході діалогу було висловлено подяку усім підприємцям, які допомагають у розвитку Рожищенській громаді. Раїса Кучмук зауважила, що Центр зайнятості та керівні органи району неодмінно мають врахувати внесок підприємців і подякувати їм на заходах, приуроченим не тільки професійним святам, але й державним.

Участь у діалозі взяв і директор Торчинського народного історичного музею ім. Григорія Гуртового – Олександр Мельник.

Зокрема, пан Олександр зазначив: «Такий формат проведення заходу цікавий, тому що ви об’єднуєтесь в професійному колі довкола музею. Це важливо, адже музей – це не тільки минуле, але і сьогодення і, в той же час, наше майбутнє.

Опираючись на той досвід, який сформували попередні покоління, ми маємо можливість подивитися, які ж шляхи розвитку будуть для нас перспективними. Тобто на якій основі ми стоїмо і в якому напрямі ми повинні рухатися. Це по суті деталізація відомого вислову, що без минулого – немає майбутнього.

Музей в цьому плані якраз таки є ключовим, адже він дозволяє усе це осягнути на краєзнавчому рівні. Звичайно, що це дуже важливо. І це потрібно робити, тим більше, що це показує, що в нашому сьогоденні є професії, які здавалося б ми і не помічаємо, але цілі покоління людей працювали в цих професіях, вони віддавали свою працю, знання, навички. Це теж є частинка історії, яку потрібно відмітити та зберегти, щоб передати наступним поколінням».

Довідково. У містечку Рожище розвиток промисловості розпочався з 1833 року, коли на його околиці було збудовано кілька суконних підприємств, на яких застосовувалася праця найманих робітників. Пізніше цей район отримав назву Вовнянка. Рожище будувалося без будь-якого плану. Житлові будинки зводили поблизу підприємств, що призводило до частих пожеж. Так, у 1850 і 1851 рр. під час пожеж згоріло 2 суконні фабрики. Наприкінці 50-х – початку 60-х років ХІХ ст. тут діяли 27 напівкустарних підприємств для виробництва сукна, 2 цегельні, миловарний завод. 


Скасування кріпосного права і спорудження біля Рожища залізниці Київ – Варшава сприяли розвитку його промисловості і зростанню населення. У 1899 році у містечку проживало 3646 чоловік. Тут діяли 20 дрібних суконних фабрик, консервний, цегельний, пивоварний і винокурний заводи.

Фабрики гнутих меблів і залізних ліжок, кілька кравецьких майстерень. Всі ці підприємства були невеликі за розмірами, мали незначну кількість робітників. Найбільші з них – винокурний завод, де в 1907 році працювало 38 працівників. І фабрика гнутих меблів. На якій було зайнято 16 робітників.

Під час Першої світової війни Рожище зазнало чимало бід. У червні 1915 року Рожище захопили австро-німецькі війська. Вони спалили суконні фабрики, пограбували населення. В ході військових перипетій Рожище втрачає позиції. З листопада 1917 року у Рожищі встановлюється Радянська влада. Проте у вересні 1920 року його окуповують польські війська.


Промисловість Рожища за часів панування Польщі лише займалася переробкою продуктів сільського господарства. Основними підприємствами тут були млини і олійниці. Діяла також майстерня для виготовлення лемешів, де вручну працювали ковалі.

Суконні фабрики було відбудовано, але вони перетворилися на підприємства первинної обробки вовни. Лише одна з них виготовляла грубу пряжу. У Рожищі була розвинута кравецька кустарна промисловість. Десятки кравецьких майстерень виробляли одяг, головним чином чоловічий. Їх продукцію продавали не лише на рожищенських ярмарках, а й вивозили в інші населені пункти. 

1

В 1939 році, з приходом Червоної Армії, найбільші промислові підприємства – млини, суконна фабрика, олійниці були націоналізовані. Невеликі ремісничі підприємства об’єднано в артілі. Потім була Друга світова війна.

Як Ви знаєте Рожище було остаточно звільнено він нацистських загарбників 20 березня 1944 року. За 2-3 перші післявоєнні роки було відновлено артілі. Споруджувалися нові підприємства. Збудований у 1950-1955 рр. ремонтний завод постійно розширювався.

У 1964 році на підприємстві на підприємстві став до ладу потужний ливарний цех. Завод ремонтував мотори для тракторів і виготовляв кормозапарники та насоси. Рожищенське районне об’єднання «Сільгосптехніка», яке обслуговувало колгоспи району, мало добре обладнані майстерні для ремонту тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин. Обсяг робіт щорічно збільшувався. Протягом 1957-1967 рр. він зріс з 123 тис. крб. до 309,8 тис. карбованців.


Прядильно-ткацька фабрика, створена в 1960 році на базі артілі інвалідів, перетворилася на високомеханізоване промислове підприємство, обладнане новітніми ,на той час, текстильними машинами. Тут був прядильний, ткацький і фарбувальний цехи. На фабриці виробляли бавовняну і лляну пряжі, ковдри, тощо. Меблева фабрика виготовляла гнуті стільці, вішалки, шафи. 

Харчокомбінат, створений на базі колишнього парового млина та пекарні, в 1962 році поповнився консервним цехом для переробки фруктів і овочів. У 1964 році реконструйовано хлібопекарню, що стала виробляти 72 сорти різних хлібобулочних виробів. Комбінат також виготовляв фруктові вина, соки та безалкогольні напої. Починає діяти сирзавод. 

Відмінною ознакою промисловості Рожища були швидкі темпи її розвитку. Так, з 1940 по 1967 рік виробництво промислової продукції зросло більш як у 20 разів.

Починаючи з 70-х рр. ХХ століття дослідження промисловості нашого міста припиняються і саме тому у нас сьогодні є можливість її продовжити.

Тож, якщо у вас є речі чи фото, які її висвітлюють, директор музею просить передати їх у музей.

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024