Як регіональні медіа пишуть про війну

04 Квітня 2016, 15:05

2049

Медіадослідник Отар Довженко опублікував "Десять висновків із моніторингу висвітлення конфлікту на Донбасі та його наслідків у регіональних виданнях", пише Media Sapiens.

Оскільки Район.Рожище також періодично висвітлює теми місцевих переселенців та публікує репортажі й зарисовки про рожищенських Героїв війни на Сході, ми вирішили поділитися з нашими читачами цікавою, на нашу думку, інформацією, як у цілому регіональні медіа висвітлюють тему війни.

1. Увага до війни та пов’язаних із нею тем знизилася. Знеособлені новини про кількість жертв та обстрілів, повторювані щодня протягом років, закономірно перестають сприйматись як новини й аудиторією, й журналістами.

2. Копіпейст рулить — і це найнебезпечніше. Більшість матеріалів має лише одне джерело й не має ознак того, що журналісти бодай намагалися перевірити або доповнити інформацію.

3. Фейсбук — це новий прес-реліз. Значення соціальних мереж як первинного джерела інформації, яка не потребує верифікації й може бути оприлюднена як є, для регіональних ЗМІ зростає.

4. Про окуповані території — з других рук.Регіональні видання практично не мають і не шукають власних джерел на окупованих територіях Донецької, Луганської областей та Криму.

5. Свої не завжди найближчі. Одна з причин слабкого висвітлення новин на тему своїх військових частин, що перебувають у зоні бойових дій, своїх ветеранів, загиблих і переселенців дають порівняно менше трафіку, зокрема пошукового, аніж загальноукраїнські.

6. Мови ворожнечі поменшало, лексика стала коректнішою. Загалом відверта мова ворожнечі та дегуманізація противника є в досліджуваних ЗМІ явищем маргінальним і радше випадковим.

7. Скандалізація та спекуляція дражливими темами не виключена. Вряди-годи приклади, коли видання намагається накрутити рейтингу за допомогою маніпуляції дражливими та конфліктними темами, трапляються.

8. Переселенці стають ближчими. Більшає портретних матеріалів — репортажів та інтерв’ю з переселенцями, що змальовують їхнє життя в нових умовах і допомагають аудиторії потроху призвичаюватися до того, що нові сусіди тут надовго, якщо не назавжди.

9. Пафос, паркет і піар незнищенні, але їх поменшало. Кількість піару чиновників і політиків на допомозі або просто іменах військових, їхніх рідних, переселенців і волонтерів залишається відчутною.

10. Людських історій усе-таки більшає. Там, де журналісти наважуються відійти від конвеєрного копіпейсту й поспілкуватися з героями — військовими, їхніми рідними, волонтерами, переселенцями, експертами, журналістами, — народжується журналістика кращої якості.

Повний аналітичний звіт за результатами дослідження читайте на сайті Школи журналістки УКУ.