Нестача суддів у Рожищі: з операційного столу - на судове засідання

У волинських судах працює лише 74% суддів від передбаченої штатними розписами кількості служителів Феміди.

Ще 10% працюючих суддів не розглядають справи і не здійснюють правосуддя, бо у них з різних причин закінчився термін суддівських повноважень. Таким чином, на кінець березня цього року в середньому на одного волинського суддю припадало по 45 справ, які перебувають на розгляді. Така ситуація й надалі погіршуватиметься, кажуть експерти.

у 20 судах Волинської області (17 місцевих судів, а також Волинський окружний адміністративний суд, Господарський суд та Апеляційний суд області, – авт.) за штатними розписами мало би працювати 159 служителів Феміди, – пише Юрій ГОРБАЧ на сайті Громадське.Волинь.

Натомість, станом на початок березня у волинських судах працює лише 118 суддів, що становить 74% від необхідної кількості передбаченої штатними розписами.

Майже 13% із цих 118 працюючих суддів (16 служителів Феміди) не здійснюють правосуддя і не розглядають справи, бо у них з різних причин призупинені суддівські повноваження. Зазвичай це сталося через те, що закінчився п’ятирічний термін призначення на посаду судді і тепер уповноважені органи мали б повторно розглянути питання відповідності цих осіб своїм посадам та призначити їх повторно або ж звільнити.

Штатна кількість суддів у Рожищенському районному суді становить 4 особи, працюючих суддів – наразі 2, працюючих суддів, повноваження яких припинено, – 1, працюючих суддів, які здійснюють повноваження, – 1, вакантних посад суддів – 2.

За даними «OpenDataBot», станом на кінець березня на розгляді у 20 волинських судах перебувало 4616 справ. Таким чином в середньому на кожного із 102 працюючих волинських суддів із повноваженнями припадає по 45 справ.  На розгляді Рожищенського  районного суду знаходиться 108 справ.

Таке навантаження прямо відображається на швидкості роботи судів і тривалості розгляду судових справ. За даними «OpenDataBot» найдовше очікувати на перше судове засідання доводиться саме у Нововолинському міському суді (40 днів) та Іваничівському райсуді (36 днів). 29 днів доведеться почекати в Любомльському райсуді, а 28 днів – у Любешівському райсуді.

Серед «найшвидших» тим часом Турійський, Камінь-Каширський райсуди (по 7 днів очікування), Шацький райсуд (8 днів) та Волинський окружний адмінсуд (9 днів очікування). Два тижні доведеться почекати на перше засідання в Господарському суді області. 

Начальник Територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області Наталія Коцирій вважає ситуацію із укомплектованістю і завантаженістю судів такою, від якої страждають і самі судді, і люди, які йдуть до них за захистом порушених прав. Жінка каже, що не може говорити за всі суди області, але погодилася прокоментувати ситуацію щодо 17 місцевих загальних судів.

Наталія Коцирій окреслила ситуацію, в якій опинився Рожищенський районний суд через недостатню кількість суддів.

«У Рожищенському суді вже декілька років один суддя розглядає справи. Сталася ситуація: він прийшов на роботу, в нього відбувся приступ, за 15 хвилин до 12-ї він розглянув справу і його забрали на операційний стіл. Після операції він побув ще 10 днів на лікарняному, знявши шви прийшов у судове засідання. Тому що завали і треба ті справи комусь розглядати.

В нас багато судів, де по одному судді працює. І їх кількість буде збільшуватися. Наприклад, Любомльський суд – трискладовий. Він розглядає 99% всіх митних справ, тому що найближче до кордону. Сьогодні суд має трьох суддів, в червні закінчуються повноваження двох суддів, які призначені на 5 років по старому закону.

А за два місяці до закінчення строку повноважень, відповідно до вимог законодавства і роботи автоматизованої системи документообігу, цим суддям припиняється розписувати справи. Тому що залишається два місяці, щоб вони розглянули залишок тих справ, які є. Це означає, що з кінця червня в Любомльському суді буде також один суддя. А цей суд сьогодні розглядає 9 колегіальних справ», - сказада вона.

Член Громадської ради доброчесності при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України Михайло Жернаков каже, що середнє навантаження у 45 справ на суддю не є катастрофічним, однак погоджується, що є проблема з укомплектованістю судів.

«45 справ це насправді не є катастрофічне навантаження. Я працював на посаді судді адміністративного суду три роки, і в мене приблизно було десь можливо трохи менше, але багато місяців і більше, ніж 45 справ. Так, це трохи треба попрацювати, але це не є якимось супер навантаженням, яке є неможливим. Проблема тут трохи перебільшена. Є проблема, що в деяких судах немає суддів, особливо там де було по троє суддів», – вважає Жернаков.

Щодо того, що у шести волинських судах здійснює правосуддя по одному судді, чоловік каже, що це впливає на безсторонність суду і дотримання принципу авторозподілу справ.

«Тому що, якщо ти підеш в цей суд, то очевидно, що це буде саме той суддя і ніхто інший», – каже Жернаков.

Член ГРД вважає, що така ситуація виникла через недосконале законодавство і роботу Вищої кваліфкомісії суддів, яка не може впоратися із усіма покладеними на неї обов’язками.

«Вона є одна і не може одночасно займатися і конкурсом до Верховного Суду, і кваліфікаційним оцінюванням, і переведенням, і добором суддів на посади в судах першої інстанції. Це 16 людей, які не можуть займатися одночасно всім. Так зроблено відповідно до законів про судову реформу, які внесені Петром Порошенком, а прийняті Верховною Радою і за них найбільше голосів давала саме його фракція. Тому треба питати в Адміністрації Президента, зокрема першого заступника голови АП пана Олексія Філатова, який відповідав за розробку цих законопроектів. Чому саме так і не інакше та чому не створити 10 комісій, які б займалися добором, оцінюванням, ще чимось», – відзначає Михайло Жернаков.

Питання перепризначення або звільнення суддів, які працюють, але вже втратили повноваження через закінчення терміну, також лежить на ВККС та Вищій раді правосуддя.

«Вища кваліфкомісія суддів і Вища рада правосуддя мають прийняти рішення про призначення їх на посаду безстроково. Це гальмується, бо «пропускна здатність» цих органів не є безмежною і в одному органі 16 членів, в іншому – 21 і всіма декількома тисячами суддів мають займатися вони. Пропонується вже декілька разів з громадянського суспільства, щоб були створені декілька комісій, які б одночасно цим займалися, це можна було б зробити, якби було на те бажання. Бажання є в політичної влади контролювати суди і тому все здійснюється через ті комісії, які вже є підконтрольними, зокрема ВККС і Вища рада правосуддя, дуже багато членів з яких є залежними від політичної влади, і власне через яких здійснюється управління всім хто куди йде, хто займає посаду у Верховному суді, хто не займає», – каже Жернаков.