Віктор Портянко - його ім'я знає і шанує вся музична громада
На 61 році пішов з життя Віктор Портянко, керівник Зразкового ансамблю народної музики «Байда».
Після тяжкої виснажливої хвороби не стало професійного музиканта, керівника Зразкового ансамблю народної музики «Байда», відмінника освіти України, людини, що охопила своїм життям кілька десятиліть становлення і розвитку дитячого і професійного музичного мистецтва нашого краю: Віктора Павловича Портянка. Його ім'я знає і шанує вся музична громада.
Кажуть, смерть невблаганна і непередбачувана, ніхто не знає, коли вона прийде. Та що не кажіть, а саме в той час, коли вона вже близько, це, напевно, відчуває кожен. Тільки так можна пояснити настирливе наполягання Віктора Павловича зустрітися з колегами (він телефонував тричі за два тижні до смерті).
Бувши вже надто виснаженим, Віктор Павлович все-таки знайшов у собі сили, щоб прийти до колег зі словами вдячності за надану йому допомогу. А кожен з нас подумав одне і теж: він прийшов прощатися. Вітя (так ми називали його в колі тих, із ким він працював найдовше), розпитав про кожного, кого у той день не було на роботі.
Закликав берегти свої сім’ї, просити у Бога здоров’я своїм дітям і батькам, бо саме це найважливіше і найдорожче у житті, а ще – молитися…
Нехай вибачать йому його діти Катя та Андрій, дружина Тамара (якщо він не встиг цього сказати сам), яких він любив понад усе, але, можливо, приділяв недостатньо уваги через велику відданість своїй роботі, до речі, як більшість із нас. Нехай вибачить йому 85-річний батько Павло Андрійович, якого він не встиг доглянути і залишив самотнім, але за якого уболівав чи не найбільше, навіть під час власної недуги.
Самотнім та мовчазним залишився і його баян та вже ніколи в його руках не заграє весело сопілка. Не зазвучать вони вже під його акомпанемент і в оселях, організаціях та установах міста під час новорічно-різдвяних віншувань вихованців БДТ. Обірвалась струна високого неспокою… Згасло ще одне життя на землі… Засвітилася ще одна зірка на небі…
Я щиро дякую усім працівникам Будинку дитячої творчості, нинішнім і колишнім, вихованцям і випускникам Зразкового ансамблю народної музики «Байда» та Зразкового ансамблю української народної пісні «Яворина», які прийшли віддати останню шану своєму колезі та педагогу.
Я щиро прошу пом’янути Віктора Павловича Портянка усіх, хто з ним колись спілкувався, кому він при зустрічі завжди бажав доброго дня, кому він колись щиро і привітно посміхався…
Тетяна Михалевич
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі