Послання молодих до збайдужілих
-
-
>
-
>
-
>
1290
Пам’ятаєте, юних активістів «Іскри», які стояли по вихідних у наметах, мерзли під дощем на центральній площі міста, організувавши збір теплих речей для бійців? Їх тоді підвела погода. Зовсім мало людей принесло речі для солдатів, хоча старий светр знайдеться вдома у кожного, а купивши пару шкарпеток для бійця, ніхто не збідніє... І схоже, така байдужість, апатичність співгромадян до глибини душі розчарувала молодих, які з таким запалом узялися за справу… На сторінці молодіжної ГО з’явилося днями таке послання до тих, для кого щоденні смерті наших військових на Сході уже перетворилися на нав’язливий інформаційний шум, який заважає з чистою совістю жерти перед «теликом» ковбасу.
«Байдужість… Сіра маса… Пофігізм на все і всіх. Яка різниця?
Байдужість – це така річ, яка вбиває по суті нас самих. Ми вже звикли, що за нас усе вирішують інші, ми звикли, що нас це не стосується. А як же моральні принципи та якась елементарна совість, коли одні «зі шкури лізуть», а другі просто проходять повз.
Нинішнє «патріотичне» суспільство, просякнуте масовістю, якоюсь неприємною попсовістю, жовто-блакитними шкарпетками і всюдисущим словом «вподобайка» замість «лайк», яку неодмінно слід поставити, аби бути патріотом.
Але ж ні, мода патріотизму пройшла, ми вже звикли до тупого «телешоу», на якому підраховують жертв війни і повсюди все в національних кольорах. Ах, так це ж просто мода.
Війна. Але… Минуло чи то мало, чи то багато часу, і ми з вами стали байдужими.
Життя і так важке, та при цьому, купуючи ікру на новорічний стіл і різний непотріб, нарікаємо, що грошей немає. Коли ти бачиш намет з волонтерами, коли ти бачиш, що погода «трішки» несприятлива, просто допоможи їм, кинь навіть ту гривню, просто підійди і поговори, підтримай морально. «АТО – це не в нас, це десь там, далеко», «Хах, а хіба ці шкарпетки чимось допоможуть?», «Хай влада дає». Останнє мене зачепило, а хіба ми не влада у своєму домі? Хоча… вам самим вирішувати, хто ви!»
Прикро буде, якщо ті, хто намагається хоч щось зрушити в цій інертній країні, зневіряться. Агов, «Іскро», не здавайся!
Коментарі