У Трилісцях господарює - вірмен Арік

04 Липня 2017, 17:07
3003

Цього статного чоловіка з незвичним для поліського села ім’ям – Арік – у Трилісцях Рожищенського району давно прийняли за свого.

Хоч і народився у Вірменії, але кохання завело у волинську глибинку. Він закінчив Київський авіаційний інститут за спеціальністю «інженер-механік».

Міг працювати в аеропорту, а вийшло, що став фермером. Пише Вісник&К.

На переліт з Києва в Єреван вистачало стипендії

Народився Арік Айвазян у старовинному вірменському місті Ечміадзин. За Радянського Союзу в усіх 15 республіках вивчали російську мову, тож, коли вирішив здобувати вищу освіту в Києві, проблем зі спілкуванням не було. Чорноокий юнак вступив до Київського авіаційного інституту, обрав непросту спеціальність – інженер-механік. Учився добре, отримував хорошу на той час стипендію – 40 рублів.

– За неї можна було один раз з’їздити додому, – розповідає чоловік. – Квиток на літак, в один бік по студентському, був 20 рублів. Не те що тепер. Але бувало так, що просили командира літака: «Підвезіть студента додому». Він, бачачи нашу форму, безкоштовно брав на борт.

Студентські роки – найкраща пора. Друзі, веселощі, кохання. Саме під час студентської поїздки на будівництво і познайомився з красунею-волинянкою Наташею. Дівчина навчалась у Київському медінституті. Невдовзі поєднали свої долі.


Отримавши дипломи, молоде подружжя поїхало на Волинь. Звичайно, хотілося чоловікові повернутись у Вірменію, але тоді саме розгорталися гарячі події у Нагірному Карабасі, тож побоявся за життя рідних і відкинув цю думку. Сподівався, що знайде роботу за спеціальністю в Луцькому аеропорту.

Та у 90-х роках було масове скорочення у всіх галузях, і перед молодим спеціалістом розвели руками, мовляв, своїх людей доводиться звільняти. Мусив викручуватись, як міг, тому взявся вкладати сили і розум у господарку. Дружина працювала у Рожищенській санепідемстанції. Підростали син та дочка. Мама вчила їх української, а тато – вірменської.

Діти вже давно дорослі. Син працює у Києві, донька навчається в Одеській консерваторії, але, розмовляючи з батьком, за звичкою переходять на вірменську.

Десять корів, земля і старенький тракторець

Майже тридцять років Арік в Україні. На батьківщині давно не був, бо всі рідні виїхали до Росії. А він уже приріс до села, мусить господарювати. Бо як інакше вижити? Трудиться з ранку до ночі то в полі, то в хліві. Порепані, мозолясті руки краще від будь-яких слів розповідають, яка то важка праця.

«То скільки худоби тримаєте?», – перепитую, дослухаючись до гучного мукання.

«Ой, кожен раз починаю рахувати і збиваюся», – віджартовується чоловік.

Хороше почуття гумору допомагає селянину переживати непрості реалії. Бо не завжди нелегкий селянський труд відповідно ціниться. Нині в сім’ї Айвазян тримають десять корів, ще є кілька телят. Обробляють два гектари землі.

Що цікаво, буряків не сіють, натомість вирощують суданську траву, яка дуже схожа на кукурудзу і є відмінним кормом для худоби. Взагалі, Арік невтомний оптиміст та експериментатор. Увесь час шукає для себе нове заняття. Вирощував помідори, капусту, тепер от знайшов суданку, яку мало хто сіє в господарствах.

«Уже кілька односельців од мене перейняли мої ідеї. Дивляться, що Арік посіяв, і собі пробують», – сміється.

Навколо подвір’я чимало господарських споруд, а за ними ще добудовані хлівчики. Багато сил і праці сюди вкладено. Обробляє землю чоловік стареньким тракторцем «Владимирец». І реманент необхідний докупив. Усе крутиться навколо основних годувальниць родини – корівок. Їх випасають у череді. А там аж 80 рябуль! Аріку доводиться відпасати свої десять днів.

Молоко, сир, сметанку дружина Наташа возить на ринок до Луцька. Смачну, екологічно чисту продукцію радо купують містяни.

Руслана ТАТАРИН, Волинська область

Фото автора

Коментарі
31 Липня 2017, 00:56
поважаю армянів!!!!хороші люди....
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024