Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Петрівський піст: час втихомирити серце, аби наблизитися до Бога та почути Його голос

19:40 10.06.2017
1016

Рубрика «Духовні бесіди» на Район.Рожище продовжує висвітлювати проблемні питання, пояснювати релігійні поняття та інше.

Мабуть, у кожного з нас є багато запитань до священиків, але далеко не завжди трапляється нагода знайти на них відповіді! Нині кожен з вас може запитати у священнослужителя все, що стосується релігії, свят, Біблії, Законів та іншого.

При формулюванні запитань просимо дотримуватися норм християнської етики.

Слід коротко та чітко сформувати своє питання та вказати його тематику – в такому разі ви отримаєте вичерпну та швидку відповідь. У випадку, якщо питання має великий обсяг або є дуже особистим – надсилайте повний текст на електронну пошту: redaktor.rozhyshche.rayon@gmail.com з поміткою «Духовні бесіди».

Дуже сподіваємось, що рубрика допоможе знайти відповіді на важливі для вас запитання, які виникають у кожного читача.

Сьогодні прес-секретар Рожищенського благочиння, священик села Рудня, Дмитрій Теравський розповість читачам Район.Рожище про Піст, зокрема, Петрів піст.

************************************

12 червня розпочинається Петрів піст, який в народі ще називається Петрівка. З настанням періоду посту багато людей задається питанням про значення та сутність посту, а також про правильність виконування цього церковного правила.

В Православній Церкві є чотири багатоденних постів:

  1. Великий піст (Чотиридесятниця) – сім тижнів перед святом Воскресіння Христового. На честь страждань Ісуса Христа.
  2. Петрів піст (Петрівка) – розпочинається через тиждень після Свята Трійці і закінчується 12 липня в день пам’яті святих апостолів Петра і Павла. На честь апостольських трудів і подвигів в ділі проповіді віри Христової.
  3. Успенський піст (Спасівка) – з 14 по 28 серпня. На честь Божої Матері. Успенський, тому, що завершується святом Успіння Пресвятої Богородиці, Спасівка, бо в період посту припадає велике свято Преображення Господнього, яке в народі називається Спаса.
  4. Різдвяний піст (Пилипівка) – 28 листопада – 7 січня. На честь народження Христа Спасителя. Пилипівка, тому, що розпочинається в день пам’яті апостола Пилипа.

Також є одноденні пости:

  1. Середа і п’ятниця протягом року, окрім загальниць. Середа, тому, в цей день Іуда зрадив Спасителя, а п’ятниця, тому в цей день Ісус Христос був розіпнутий.
  2. Надвечір’я свята Богоявлення -18 січня.
  3. Усікновення голови Івана Хрестителя – 11 вересня.
  4. Воздвиження Хреста Господнього – 27 вересня.

Піст повинен займати важливе місце у духовному житті кожної людини, яка рахує себе віруючою. Через піст поглиблювали свої стосунки із Богом пророки Старого Завіту, апостоли Ісуса Христа, та багато святих в історії Церкви. Але є люди, які сприймають піст як щось формальне і, навіть відмовляючись від їжі, забувають про духовний піст та очищення душі у таїнстві Покаяння.

Чому ж ми насправді постимо?

Церква вчить що перший піст сягає часів Едемського саду, коли Господь заборонив Адаму їсти плоди із дерева пізнання добра і зла. Про це читаємо у Книзі Буття:

«І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:16,17).

Метою Бога було не обмежити свободу людей в Едемському саду, а застерегти свої створіння від смерті. Але через гріх, як наслідок непослуху Богові, наші прабатьки більше не могли перебувати у присутності Божій, бо, втративши душевний мир, Адам і Єва пізнали свою неміч, нікчемність перед Творцем, а їхнє серце заполонив страх.

Читаючи Біблію, бачимо, що люди які дотримувалися посту поглиблювали своє духовне життя та наближалися до Господа, і як наслідок, отримували особливі благословення від Бога. Мойсей на горі Синай постив сорок днів і ночей і Бог склав із ним та Ізраїлем завіт та дав десять заповідей (Вихід 34:27,28). Пророк Ілля після сорокаденного посту у печері на Хорив горі побачив Бога (1 Царів 19:7-18). Важливість посту бачимо із прикладу Самого Ісуса Христа, який сорок днів постив, перебуваючи у пустелі, щоб приготуватися до виконання великої місії викуплення всіх людей.


Як правильно поститися?

Піст – це час коли потрібно втихомирити своє серце, щоб в тишині наблизитися до Бога та почути Його голос. Саме тому в час посту не можна влаштовувати гучні забави, розваги та гуляння.

Піст потрібно переживати з радістю та в дусі смирення та покори Богові. Ми повинні постити не показово на зовні, щоб інші бачили нашу побожність, а щоб піст був внутрішнім і таємним. Про це говориться в Євангелії від Матвія «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони-бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6:16-18).

Під час посту потрібно дотримуватися приписів церкви щодо стримання від їжі. Церква встановила різні за строгістю пости і тому перелік продуктів від яких потрібно відмовитися залежить від конкретного посту, який ми переживаємо. Такий піст, коли ми відмовляємося від певних тілесних задоволень (їжа, розваги, тощо) допомагає духу людини панувати над її тілом, духовно зростати та наближатися до Бога.

Проте не варто розглядати тілесний піст, як дієтичний засіб і постити щоб схуднути чи поправити здоров’я. Такий піст має корені в нашому егоїзмі, бо спрямований не на Бога, а на власні потреби та бажання.
Тілесний піст повинен бути поєднаний із духовним. Св. Василій Великий наголошував на цьому такими словами:

«Не шукай користі тільки в самому стриманні від страв! Правдивий піст — це усунення гріхів». Це саме підтверджує Священне Писання «Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі» ( Римлян 14:17). Перед тим, як впокорити наше тіло, ми повинні впокорити свій дух. При чому, наше тіло повинне підкорятися духу, а не навпаки.

Сам факт дотримання посту повинен бути підкріплений глибоким усвідомленням того, що ми робимо. Під час посту потрібно звертати увагу на свої мотиви посту: з любові до Бога, чи через власну вигоду. Фарисеї також дотримувалися посту, але чи був цей піст не був до вподоби Богові. Спаситель, викриваючи наміри їхнього серця називає фарисеїв побіленими гробами (Мф. 23, 27-27).

Не можна вихвалятися та гордитися своїми досягненнями посту, а також докоряти людям, які його не дотримуються.

«Хто їсть, нехай не зневажай того, хто не їсть. І хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, Бог бо прийняв його». (Рим. 14:3).

Святі отці про піст

Преподобний Серафим Саровський:

«Відносно їжі потрібно спостерігати за тим, щоб не розбирати між їжею смачною і несмачною. Це справа, властива тваринам, що для розумної людині негідно похвали».

Праведний Іоанн Кронштадтський:

«Людина дорога Господу, весь світ їй підкорений; Сам Син Божий зійшов з небес на землю для спасіння людини від вічних мук, для примирення її з Богом. Всякі плоди, різна плоть тварин віддана їй в їжу, різні напої дані їй для утіхи смаку, та не для пристрасті, не для єдиної насолоди. У християнина є насолоди величніші, духовні, божественні; і ось цим насолодам потрібно завжди підкорювати плотські, стримувати їх, або й зовсім припиняти, якщо вони перешкоджають насолоді духовній.

Значить, не для смутку людини забороняється їжа і пиття, не для утиску її свободи, як кажуть у світі, а для того, щоб принести їй справжню насолоду, міцну, вічну, і саме тому забороняються скоромні наїдки та винні напої (в піст), тому що людина надзвичайно дорога Богу, щоб замість Бога не приліпилось серце її до тлінного, недостойного її. Ушкоджена гріхами людина легко приліпляється до земних утіх, забуваючи, що істинне задоволення, істинне її життя – це Бог вічний, а не приємне хвилювання плоті».

Преподобний Іоанн Кассіан Римлянин:

«Одного тілесного посту не достатньо для досконалості серця і чистоти тіла, якщо не поєднаний з ним і піст душевний. Бо і душа має свою шкідливу поживу. Обтяжена нею, душа і без надміру тілесної їжі впадає у хіть. Лихослів’я є шкідливою їжею для душі, при цьому є і приємною. Гнів є також поживою її, хоч і зовсім нелегкою, бо часто її годує неприємною та отруйною їжею.

Заздрість – пожива душі, котра роз’ятрює її отруйними соками, мучить її бідну чужими успіхамм. Пихатість – пожива її, яка на певний час потішає душу, потім спустошує її, позбавляє усяких чеснот, залишає безплідною, так що не лише губить заслуги, але ще й накликає велике покарання. Всяка похіть і блукання непостійного серця – теж пожива для душі, що сповнює її шкідливими соками, а потім залишає її без небесного Хліба.

Отже, стримуючись від таких пристрастей під час посту на стільки, на скільки у нас вистачає сил, ми отримаємо піст корисний для тіла і душі. Стримування плоті, у поєднанні з упокореним духом, складає приємну жертву Богові і стає достойною обителлю святості у сокровенній чистоті духу.

Проте, якщо (лицемірно) поститись тільки тілесно, ми будемо обмануті згубними пороками душі, і утиск плоті не принесе нам ніякої користі, оскверняючи саму дорогоцінну частину – людську душу, яка могла б бути храмом Духа Святого. Бо не стільки плоть, скільки чисте серце буває храмом Божим і житлом Святого Духа.

Отже, постячись тілесно, потрібно утримуватись і від внутрішньої шкідливої їжі; святий апостол особливо переконує зберігати себе в чистоті для Бога, щоб бути достойними приймати у себе Гостя – Христа».

Святитель Василій Великий:

«При тілесному пості, шлунок поститься від їжі та пиття; при душевному пості, душа стримується від злих думок, справ, і слів. Справжній постник стримується від гніву, ярості, злоби, і помсти.

Справжній постник, стримує свій язик від пустослів’я, лихослів’я, марнослів’я, наклепу, осуду, лестощів, обману, і всякого лихослів’я. Одним словом, справжній постник - той, хто утримується від усякого зла…».


Святитель Феофан Затворник:

«Закон посту такий: перебувати в Господі розумом та серцем з відмовою від всього, відсікаючи всяке потакання своїй плоті, не тільки тілесно, але й духовно, роблячи все у славу Божу і на благо ближніх своїх, з охотою і любов’ю нести труди та нестатки посту, в їжі, сні, відпочинку, та в утіхах взаємних стосунків».

Св. Іоанн Златоуст:

«Піст – це ліки, які можуть бути тисячу разів корисні, проте, часто бувають марними для того, хто не знає як ними користуватися. Потрібно знати і те, в який час потрібно приймати їх, і кількість самих ліків, і статуру того, хто приймає, і особливості країни, і пору року, і пристойний рід їжі, та багато іншого.

І якщо щось залишити без уваги, то це зашкодить всьому вищеописаному. Якщо ж нам потрібна така точність, коли потрібно лікувати тіло, то тим більше необхідно з усією суворістю розбирати і розглядати все, коли ми душу і помисли лікуємо».


Преподобний Варсонофій Оптинський:

«Піст, що збуджує до молитви, якось по-особливому ненависний ворогу: коли приходять до мене за порадою, чи на сповідь – між іншим, раджу дотримуватись святих постів. З усім погоджуються, а як діло доходить до посту: не хочу, не можу і таке інше…

Ось як ворог ненавидить святий піст: бунтує проти посту, не хочеться йому, щоб дотримувались святих постів».

Коментарі

Наталія

01:38 11.06.2017

Дякую. Дуже змістовно і доступно.

18 червня
Вчора
16.06.2018
15.06.2018
14.06.2018
13.06.2018
12.06.2018
11.06.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин