День Святої Трійці – свято народження Церкви Христової

Рубрика «Духовні бесіди» на Район.Рожище продовжує висвітлювати проблемні питання, пояснювати релігійні поняття та інше.

Мабуть, у кожного з нас є багато запитань до священиків, але далеко не завжди трапляється нагода знайти на них відповіді! Нині кожен з вас може запитати у священнослужителя все, що стосується релігії, свят, Біблії, Законів та іншого.

При формулюванні запитань просимо дотримуватися норм християнської етики.

Слід коротко та чітко сформувати своє питання та вказати його тематику – в такому разі ви отримаєте вичерпну та швидку відповідь. У випадку, якщо питання має великий обсяг або є дуже особистим – надсилайте повний текст на електронну пошту: [email protected] з поміткою «Духовні бесіди».

Дуже сподіваємось, що рубрика допоможе знайти відповіді на важливі для вас запитання, які виникають у кожного читача.

Сьогодні ми розглянемо, що несе у собі свято «Свята Трійця» і в цьому нам допоміг голова просвітницького відділу Волинської єпархії Української Православної Церкви, протоієрей Валентин Марчук.

**********************************

Сьогодні Свята Православна Церква відзначає велике двунадесяте свято – П’ятидесятницю, тобто пам’ять зішестя Святого Духа на апостолів, а також торжество на честь Святої Трійці.

Подія зішестя святого Духа на апостолів – учнів Христа відбулася в день іудейського свята П’ятидесятниці. Це був 50-й день після свята Пасхи, і, згідно з єврейським календарем, дата цього свята припадає на 6 день місяця Сівана.

У свято старозавітньої П’ятидесятниці згадується дарування Богом Мойсею Закону на горі Синай. Події Спасительних Хресних Страждань, Смерті і Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа відбулися у пасхальні дні, отож і подія зішестя Святого Духа на апостолів відбулася як раз в часі свята П’ятидесятниці. Таким чином, згідно з християнською традицією, П’ятидесятницю відзначають у неділю за сім тижнів після новозавітньої Пасхи – свята Воскресіння Христового.

Цей день, фактично, є днем народження Церкви Христової, бо після зішестя Святого Духа на апостолів, вони почали проповідувати Євангеліє, розпочинаючи від Єрусалиму, і завершуючи тими територіями Римської імперії та суміжних держав, куди вони встигли прибути впродовж свого життя.

Перед Своїм Вознесінням Христос-Спаситель звелів апостолам не відлучатися від Єрусалиму, але чекати обіцяного від Отця зіслання Святого Духа: «бо Іоанн хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим».

Вислів «будете хрещені Духом Святим» образно вказує на повноту і багатство дарів Святого Духа, тобто апостоли ніби повністю зануряться в цю всеочищаючу та животворчу силу Святого Духа.

Отож, за десять днів по Вознесінні Господньому в день старозавітнього іудейського свята П’ятидесятниці, яка таким чином стала і першою християнською П’ятидесятницею, відбулося зішестя Святого Духа на апостолів.

Ця подія стала «днем народження» Церкви Христової, і відповідно – завершенням усього діла домобудівництва спасіння Богом роду людського. Після зішестя Святого Духа апостоли, які ще нещодавно сиділи за зачиненими дверима, зі здивуванням слухали від жінок-мироносиць звістку про Воскресіння Спасителя – ті ж самі учні стали сміливими проповідниками віри Христової.

Із проповіддю про Христа – Спасителя вони виступили спочатку в Єрусалимі, а згодом – в усьому світі.

«Коли настав день П’ятидесятниці, всі вони були однодушно разом. І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходилися. І з’явилися їм розділені язики, мов вогняні, і почили по одному на кожному з них. І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати», – так описує книга Діянь подію зішестя на апостолів Святого Духа.

Далі говориться, що прочани, які прибули до Єрусалима на свято з різних країн – різних куточків Римської імперії та сусідньої із нею Парфії, чули кожен свою мову. Це, між іншим теж було доволі символічним, адже тут можна побачити прообраз Церкви Христової, до якої мають увійти усі племена і народи. Свого часу, Бог покарав людство за гординю пославши різні мови, а тут розділення мов вже стало засобом поєднання народів у єдине ціле – Церкву Христову.

Про що і говорить Церква у піснеспіві свята П’ятидесятниці: «Коли Всевишній зійшов і мови змішав, Він [цим] розділив народи; коли ж Він огненні язики роздав, — все покликав до єдності. І ми однодушно славимо Всесвятого Духа»

На здивування оточуючих апостол Петро відповів, що бачене ними є здійсненням старозавітнього пророцтва, яке було провіщене пророком Іоілем. А після відповідних пояснень, з уст апостола Петра пролунала проповідь про те, що Ісус з Назарету, Якого народ іудейський видав на розп’яття, і є очікуваним Месією, Який Воскрес із мертвих.

Сама ця проповідь і є наслідком сповнення апостолів Духом Святим адже тут можна побачити як сміливо і впевнено апостол Петро благовістив про Христа. На запитання «що нам робити?» апостол відповів: «покайтесь, і хай хреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів, і приймете дар Святого Духа». Цього ж дня, внаслідок проповіді апостола Петра Святе Хрещення прийняли три тисячі чоловік.

Варто наголосити і на тому, що з часу зішестя Святого Духа на апостолів, тобто з час заснування Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви, у ній повсякчас перебуває Дух Святий.

«Безсумнівно сповідуємо, що Кафолічна Церква не може погрішати проти істини чи сповідувати хибні вчення чи говорити брехню замість істини, бо Дух Святий, що завжди діє через вірно служачих отців та вчителів Церкви, береже її від усяких помилок», – так сказано у посланні Східних патріархів про Православну віру.

Господь наш Ісус Христос, у Своїй бесіді з апостолами перед Своїми спасительними Стражданнями сказав: «Я умолю Отця, і дасть вам іншого Утішителя що буде з вами повік… Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє навчить вас усьому і нагадає вам усе, що Я говорив вам» (Ін. 14: 16,26).

Отож, Спаситель наголосив, що у заснованій Ним Церкві постійно перебуватиме і діятиме Дух Святий, Який освячуватиме її та триматиме в істині Христового вчення. Також у домобудівництві спасіння Богом людини, яке стало можливим через Втілення Бога – Слова – Господа нашого Ісуса Христа, Його Хресну Смерть і Воскресіння, і яке здійснюється у заснованій Ним Церкві, особливе місце займають Святі Таїнства – це священнодії, через яке видимим чином подається віруючій людині особлива Благодать Божа. Це також є ознакою дії Святого Духа в Церкві Христовій.

Після зішестя Святого Духа апостоли почали передавати благодать Священства своїм наступникам – першим християнським єпископам, а вони – пресвітерам (священикам) і дияконам, яких вони рукопокладали.

У цей день також особливо згадується й істина того, Бог є Єдиним у Святій Трійці. Бог-Син предвічно народжується від Бога Отця, а Дух святий – предвічно сходить від Бога-Отця, і при тому Свята Трійця і є Єдиносущним і Неподільним Богом. А Бог-Син, в свою чергу і є Христом-Спасителем, який заради спасіння світу став Богочоловіком.

Цю таємницю Святої Трійці Отці Церкви ІV століття, зокрема, святителі Василій Великий та Григорій Богослов пояснили як те, що Бог має одну Божественну Сутність, але є Єдиним у трьох Іпостасях – Особах. Тобто «одна Сутність і три Іпостасі».

Традиція відзначати день Трійці із нагоди зішестя Святого Духа на апостолів склалась тому, що саме в цей день остаточно була явлена Троїчність Бога. «Бог-Отець творить світ, Бог-Син викупає його від рабства дияволу, а Бог-Дух Святий освячує його через створення Церкви», – говорять Отці Церкви.

У Православній Церкві святкування Трійці відзначається особливою урочистістю. Після святкової Літургії відразу відправляється вечірнє богослужіння, під час якого священик чи єпископ читає особливі молитви за Церкву, спасіння всіх живих і померлих вірних.

Під час цих молитов усі присутні в храмі священнослужителі і вірні стоять на колінах. Автором цих молитов є святитель Василій Великий. У них віруючі сповідують перед Богом-Отцем свої гріхи і просять простити їх заради великої Жертви Христа–Спасителя, просять також Господа нашого Ісуса Христа дарувати Божественного Духа, а також моляться за вже спочилих отців і братів, щоб Господь упокоїв їх душі і дарував їм Царство Небесне.