Українці вкотре борються з новим проявом фашизму?

09 Травня 2017, 22:50

1960

На електрону адресу інтернет-видання Район.Рожище надійшов лист від Миколи С., який пропонує обговорити неоціненний внесок українського народу в боротьбі з нацизмом.

Друга світова війна - дуже складний за своїм розумінням загальносвітовий військовий конфлікт, який не можливо охопити вцілому.

Перемога над нацизмом без України і без українців була б неможливою. Про це свідчать величезні втрати, яких зазнала Україна в роки Другої світової війни, участь українців у Червоній армії та в арміях союзників Антигітлерівській коаліції, антинацистська боротьба Української повстанської армії.

Дуже прикро, що більше, ніж півстоліття нам розповідали катастрофічну неправду із замовчуванням багатьох фактів, а також однобоке висвітлення подій зі стиранням великої кількості імен, значне зменшення кількості втрат у державі тощо. І дуже добре, що сьогодні є можливість вивчати і цей конфлікт багатосторонньо, не однобоко, із залученням великої кількості джерел.

Нині в Україні йде війна. Війна, проти неофашизму, який зародився в Росії. Молоді хлопці-атовці, нащадки переможців нацизму в Другій світовій війні, мужньо стали на захист своєї країни. Сусідня держава роками пропагує свою велич «засмічуючи» свідомість людей на різних територіях нашої країни. Чи ж не тому виник конфлікт на Сході? Чи немає тут пропагандистської руки «старшого брата»?

Що можна зробити, аби зламати задумку кремлівських пропагандистів, за якою вони хочуть розірвати нашу країну на шматки? Жити правдою! Сьогодні, в Дні пам’яті і примирення, а також перемоги над нацизмом — відмінний час, аби ветерани АТО проявили ініціативу і продемонстрували свою підтримку тим нечисленним ветеранам Другої світової, які ще залишилися в живих, дітям війни та іншим жертвам нацистських переслідувань.

Адже саме так ми покажемо приклад того, як повинні ставитися до захисників Батьківщини – чи то рік, чи то сімдесят років потому – наші діти, внуки правнуки. У такий спосіб віддамо данину пам’яті тим, на чиїх кістках і сльозах будувалася наша незалежність і свобода. І дамо відсіч черговому фронту гібридної війни.

Що стосується Дня перемоги, то ми не маємо проводити військові паради, ми маємо говорити про солдатів. Цей день має стати даниною пам'яті про загиблих. Військові паради є формою пропаганди війни, потрібно допомагати ветеранам та вшановувати загиблих. Не можна виховати українського патріота на радянському патріотизмі. Наш час показав, що між цими двома поняттями є чітка межа.

Щодо війни на Сході, то Росія вже заплатила дорогу ціну за вторгнення. Сотні російських солдат та офіцерів назавжди знайшли прихисток в українському чорноземі. Критична кількість втрат неминуче протверезить Росію. Але для цього ми маємо відмовитись від панікерства і показати, що українці не збираються здаватись. Що в українців панує єдність і шана. Ми пам’ятаємо, тому й перемагаємо! І незабаром наша Велика Вітчизняна Війна завершиться! І ми в ній неодмінно переможемо.