Апеляція не допомогла завідувачці ДНЗ № 1 уникнути штрафу за адмінправопорушення

Апеляційний суд Волинської області визнав завідувача ДНЗ № 1 Тетяну Лесіну винною у вчиненні адміністративного правопорушення, погодившись з рішенням суду першої інстанції, що передбачало накладення штрафу в розмірі 3 400 гривень.

Про це стало відомо у п’ятницю, 7 квітня, під час розгляду справи в Апеляційному суді Волинської області.

Нагадаємо, 6 березня під час розгляду справи в Рожищенському районному суді щодо адмінправопорушення вимог закону «Про запобігання корупції» завідувачку ДНЗ № 1 визнали винною у вчиненні правопорушень пов’язаних із корупцією.

Після такої постанови Тетяна Лесіна вирішила скористатися правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

До початку розгляду адвокат Тетяни Лесіної Віталій Єлов попрохав суддю приєднати до справи тарифікаційний список працівників ДНЗ, де вказані особи сестри та сина завідувачки. Мовляв, це доводить факт, що Тетяна Лесіна підтверджувала інформацію про роботу її родичів у закладі.

Крім того, до справи просили приєднати результати розгляду подібних справ в апеляційних судах, а також допитати осіб, які, за словами Віталія Єлова, знали про те, що у ДНЗ № 1 працюють сестра та син Лесіної.

Натомість прокурор Леонід Сасюк назвав клопотання безпідставним, адже у тарифікаційних списках не вказують родинних зв’язків, а допит свідків не має сенсу. Позицію прокурора підтримав і суддя Олег Клок та відмовив у клопотанні.

Потому перейшли до розгляду справи. Адвокат Віталій Єлов зазначив, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Зокрема, захисник зауважив, що Закон України «Про запобігання корупції» увійшов в дію з 2015 року. Натомість начальник Рожищенського відділу освіти та молоді Ігор Кузава, якого Лесіна мала би попередити про реальний конфлікт інтересів, обійняв посаду лише з 2016 року. Тобто новий керівник міг і не знати про те, що завідувач повідомляла відділ освіти про родичів-працівників, вказуючи, зокрема, ім’я сина у декларації та у тарифікаційних списках.

Окрім цього, адвокат наголосив, що законом не встановлено, у який спосіб особа повинна повідомляти керівника про реальний конфлікт інтересів.

2

У свою чергу, прокурор зауважив, що рішення суду першої інстанції – законне. За його словами, не повідомивши свого безпосереднього керівника про можливий конфлікт інтересів, Лесіна порушила вимоги статті 28 Закону України «Про запобігання корупції». А також упродовж 2015–2016 років приймала рішення в умовах реального конфлікту інтересів, за що повинна понести адміністративну відповідальність.

Проте Тетяна Лесіна не погодилася із висновками прокурора.

«Все базується на тому, що я не попередила Кузаву. То давайте тоді викликатимемо тих, кого попереджувала. Працювали ж люди і в 2015 році, і раніше. Якщо у мене не було того конфлікту, то з чим я мала до Кузави бігти? Перепрошую, може, я надто емоційна, але що я мала йому сказати? Чолом б’ємо, пан цар? Я нічого не порушила, а він дав папір, що звільнять з роботи, бо, виявляється, у мене є конфлікт», – апелювала Лесіна.

Вислухавши аргументи сторін, суд пішов до нарадчої кімнати. У підсумку суд вирішив задовольнити скаргу частково. Оскільки ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в постанові суду першої інстанції не вказано, в якому саме порядку Лесіна повинна була поінформувати про реальний конфлікт інтересів, суд скасував постанову в частині визнання винною завідувача ДНЗ за статтею 172 і закрив провадження у справі.

Однак, матеріалами справи підтверджений факт прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Тому суд визнав Лесіну винною у вчиненні адміністративного правопорушення, погодившись з рішенням суду першої інстанції, що передбачало накладення штрафу в розмірі 3 400 гривень. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.