«ЖЕКи не такі страшні й погані, як сьогодні про них розповідають у ЗМІ», - рожищанин Віктор Гриневич

З приходом весни своє професійне свято відзначають працівники житлово-комунальної сфери. Від людей, які присвятили себе роботі у сфері міського комунального господарства, великою мірою залежить краса нашого рідного Рожища, його неповторність і привабливість.

Працівники галузі невтомно піклуються, щоб у кожній оселі завжди були вода і тепло, підтримують порядок у дворах і під'їздах.

За специфікою роботи багато хто з комунальників зустріне професійне свято на своєму робочому місці, щоб забезпечити безперебійне надання послуг рожищанам.

Напередодні свята ми поспілкувалися із заступником директора ПЖКГ Віктором Гриневичем, людиною, яка присвятила комунальній сфері більше 30 років свого життя. Пишуть на офіційному сайті Рожищенської міської ради.

Віктор Михайлович народився та виріс на рожищенській землі. Мабуть, тому йому ніколи не було байдуже до рідного міста. Хоча мав свого часу можливість будувати кар’єру в далекій Архангельській області, куди після навчання у Львівському лісотехнічному інституті поїхав відпрацьовувати (згідно з тогочасною державною політикою) три роки. Керував там автоколоною на лісозаготівлях.

«Це були хороші роки, багато досвіду набрався, зокрема, навчився ладнати з людьми, організовувати роботу, - пригадує співрозмовник. – Мені був 21 рік, тоді керівні посади довіряли молодим. Була завзятість, бажання працювати. Лише наш лісопункт № 1 заготовляв деревини 140 тис. куб. м».

Після відпрацювання у 1981 році Віктор Михайлович повернувся до Рожища. Влаштувався інженером-технологом у Рожищенське РТП, а вже з квітня 1986 року пішов працювати до Комбінату комунальних підприємств головним інженером.

«У 1986 році комунальне господарство займалося суто благоустроєм. Будинко-управління було окремо. Ми ремонтували дороги, здійснювали  монтаж вуличного освітлення та вивозили нечистоти, тому що каналізування було мало, в основному були вигрібні ями. В місті їх налічувалося до 20 штук», - розповідає Віктор Гриневич.

Після чергового об’єднання у 1989 році Комбінат комунальних підприємств об’єднали з Будинком управління, і зазвучала нова назва – Виробниче управління житлово-комунального господарства (ВУЖКГ). А в 2001 році до цієї структури приєднали водоканал, тепломережі й створено ПЖКГ.

«Вся робота комунальної сфери залежить від ситуації в державі. Була розруха, були мільйони, були купони, нестатки, заборгованість по заробітній платі, але ми завжди намагалися утримуватись в рамках доступного. Вміли  знайти підхід до працівників і зробили так, що це підприємство не розпалося. Бо говорилося свого часу й про продаж, але ми відганяли думки про роздержавлення. Згодом гордилися своїм рішенням, що вберегли, а не зазнали долі Рожищенської меблевої фабрики чи Фермашшу», - говорить Віктор Гриневич.

Не дивлячись на труднощі у галузі, коли не виплачувалася зарплата і доводилося під час відпусток їздити за кордон, аби прогодувати сім’ю, комунальники не опускали рук, а робили свою справу. Бо кожен розумів, що так довго тривати не може, і з кожним днем тішили себе думками, що в країна все наладиться, і їхня сфера діяльності, така необхідна, буде гідно поцінована та профінансована.

«Варто зазначити, що коли створювалося дане підприємство, то окремо функціонував водоканал, тепломережі, обслуговування було багато. Коли розпадався Радянський союз, КНС була нічийна, міська рада прийняла рішення передати всі мережі на наш баланс. Всі ті інженерні мережі були передані нам без проектної та технічної документації. Ми ще й по сьогоднішній день не знаємо, де які мережі, як вони прокладені, й що там лежить», - бідкається заступник директора ПЖКГ.

Робота комунальників, за словами співрозмовника, не планова. Тут все залежить від ситуації. Сьогодні, наприклад, треба одного спеціаліста, завтра – іншого, але завжди маєш все тримати на контролі, бо тільки щось опустив – все, колапсу не уникнути.

На запитання, чи не опускаються руки, коли чують нарікання на комунгосп, відповідає: «Ні, ніколи. Нарікає той, хто не хоче нічого бачити або не знає систему взагалі, чи ніколи з нею не був зв’язаний. Хто хоч раз мав найменшу цікавість і вникав у нашу роботу, той ніколи не буде нарікати ні на що. Є різні ситуації й обставини. Сьогодні ми працюємо на такій техніці, що вона вже тільки в музей годиться. Але ж ми працюємо! Працюють механізатори, хоча вони реально потерпають, бо вже й запчастин до такої техніки немає. Але ми виходимо з положення, що можемо реставруємо. Добре, що зберігся завод «Дельта», там допомагають нам з  ремонтом».

3

Безумовно, таке підприємство, як ПЖКГ повинно бути на території міста й функціонувати і вдень, і вночі. Водовідведення та водопостачання – це як артерія міста, за якою завжди має бути нагляд. Лише треба більше приділити уваги для створення хорошої ремонтної  бази підприємства.

Зайшла мова й про ОСББ. На що Віктор Михайлович зауважив:

«Держава побудувала житловий фонд, поселила мешканців нашого міста, і вони повинні бути господарями свого житла. Ні ЖЕК, ні міська рада, ні влада, а саме вони, жильці, є власниками будинку, тому мають стати і господарями. Наприклад, через вхідні двері під'їзду щоденно проходять жителі будинку, в підвалах господарюють також вони. На криші монтують телеантени теж мешканці під'їзду, тому господарями повинні бути лише вони. От 6 під’їзд стоквартирного будинку, я завжди ставлю у приклад. Там ідеальний підвал, ідеальні мешканці, ідеальний під’їзд. Приємно до них зайти. Хоча будинок побудований одним із перших у Рожищі. Моє бачення, що майбутнє за ОСББ. Але я не відкидаю управління ЖЕКами. Не такі вони страшні й погані, як сьогодні про них розповідають у ЗМІ». , - підсумовує Віктор Гриневич.

Своїм колегам Віктор Михайлович з нагоди свята бажає терпіння,  розуміння й віри у майбутнє.

Оцінкою роботи колективів та найкращою нагородою для комунальників завжди була і є подяка від людей.

Як би там не було, трудовий колектив  підприємства робить усе можливе щодо покращання якості надання послуг та заради того, щоб у нашому місці все функціонувало так, як треба.

Користуючись нагодою, хочеться привітати трудові колективи комунальних підприємств із професійним святом і побажати добра, міцного здоров’я, родинного тепла та благополуччя! І щоб кожен мирно прожитий день приносив лише  радість та моральне задоволення.

Ірина Зенц