Рожище: відбувся вечір-пам'яті «Україна. Майдан. Війна»
-
-
>
-
>
-
>
2738
Працівники Рожищенської районної бібліотеки для дорослих та РД «Просвіта» провели для учнів сьомих та восьмих класів ЗОШ № 2 вечір пам’яті «Україна. Майдан. Війна».
Лише три роки минуло з часу буремних подій, коли серце країни розривалося від куль снайперів, що відбирали життя найкращих її синів. «Небесна сотня» - вони вже увійшли в історію нашої держави, вони вже стали легендою.
В ці лютневі дні Україна вшановує своїх героїв, загиблих під час Революції Гідності 2014 року.
Ведучі заходу Неля Антонюк та Наталія Марценюк розповіли школярам про прагнення людей, які в кінці 2013 вийшли на Майдан і на початку 2014 не відступили перед кровавим наступом тогочасної влади.
Допитливі очі підлітків з цікавістю вдивлялися в кадри хроніки Майдану, якими супроводжувалися слова ведучих.
Особливу увагу приділили волинянам, які загинули на Майдані.
Едуард Гриневич, після того, як укотре відбили наступ правоохоронців, написав у соцмережі: «Хлопці, дякую за ніч. Це було неперевершено… З любов’ю – Україна». Мав чітку мету – повалити владу Януковича, і вважав це справою честі і гідності. Та постіл у скроню обірвав його життя.
23-річний Сергій Байдовський, перед від’їздом до столиці процитував українського дисидента Левка Лук’яненка на своїй сторінці в соціальній мережі: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе…» Куля снайпера наздогнала патріота на вулиці Інститутській, пробивши легені.
Василь Мойсей – 21 рік. Останній раз приїхав на Майдан до Києва в ніч з 18 на 19 лютого. На своїй сторінці у соціальній мережі, незадовго до смерті, написав: «Краще вмерти вовком — ніж жити псом.» Помер від вогнепального поранення в груди.
Іван Тарасюк - єдиний син у батьків. «Я повернуся в суботу», — сказав Іван мамі по телефону за кілька днів до загибелі. До останнього вона думала, що син на навчанні в Луцьку. 21-річний юнак вирішив повісити державний прапор на одному з об'єктів Майдану, снайперські кулі влучили у голову, пробили легені. Помер на місці.
Хвилиною мовчання учні та вчителі віддали данину пам’яті героїв Небесної сотні.
Хоча за свободу і незалежність нашої держави вже заплачена така непомірно висока ціна – до цього часу Україна не знає спокою. До цього часу на сході гинуть наші хлопці, а небесні легіони поповнюються новими воїнами.
Одним з символів збройного протистояння на сході країни та незламності українського духу став донецький аеропорт.
Організатори вечора пам’яті розповіли школярам про нашого земляка Василя Смолярчука, уродженця села Тристень, мужнього десантника-кіборга, з позивним Чапаєв, який загинув, обороняючи Донецький аеропорт, у складі зенітно-артилерійського взводу 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Василь Смолярчук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня ( посмертно).
Пам’ятаймо наших героїв, усіх разом і кожного поіменно! Живімо так, щоб жертва їхня - висока, неоціненна, не була марною! Не зрадьмо їхню пам’ять І вірмо, що темні часи обов’язково пройдуть. Герої не вмирають!
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі