Рожище: Анна Жадан в'яже іграшки в техніці амігурумі

06 Лютого 2017, 13:33

8316

Мабуть, кожен із нас хоча б раз у житті хотів на мить повернутись у дитинство, коли люблячі матусині чи бабусині руки створювали нову красиву в’язану кофтинку, чи іграшку. А нині, проходячи повз яскраві дитячі магазини, з ностальгією згадуємо про власне дитинство, захоплюємося людьми, які створюють красиві іграшки власноруч.

Але, для того, аби власними рукам зв’язати гачком дитячу іграшку, потрібні неабияке терпіння, талант та фантазія. Та й хист для цього заняття є далеко не в кожної людини.

Це дуже клопіткий процес – виготовлення полотна або мережива з ниток за допомогою в`язального гачка, хоча це і вважається все ж легшим видом рукоділля у порівнянні з в`язанням спицями.

Однією з таких майстринь у Рожищі є Анна Жадан. Її руки якось по-магічному швидко та вправно створюють нові іграшки для малечі. Під час роботи її обличчя світиться від радості і задоволення. Декілька останніх штрихів – і перед нами з’явився чудернацький та потішний пупсик, чи зайчик.

Дивлячись на таку майстерність на душі стає приємно, що в нашому чарівному місті є такі неймовірно творчі майстрині, чиї руки народжують такі чудесні речі.

Анна Жадан, уродженка Луганщини, живе в нашому місті недавно. Страшні події на Сході змусили цю, маленьку та тендітну жіночку з двома дітьми, тоді ще 11-річним Ярославом та однорічною Міленою, тікати куди очі бачать, аби подалі від війни. Прихисток в Рожищі їй дали Євангельські християни-баптисти. Та про ті часи не говоримо, бо вони страшним болем озиваються в серці Анни.

- Любов до в’язання мені привила моя бабуся, - зізнається жінка. – Що в житті мені дуже знадобилося. Адже, в час, коли на світ з’явилася Мілена, постійно не вистачало грошей. А одягнути донечку хотілося у щось красиве та оригінальне. Тому купувала нитки та сама вив’язували Міленочці платтячка, кофтинки та штанці.

Наважитись на виготовлення іграшок, в японській техніці амігурумі, її теж спонукало маленьке диво на ім’я Мілена.

- Коли донечка побачивши в магазині іграшку, розплакалася, бо я немала змоги придбати її, то пообіцяла, що зв’яжу їй ще кращу, - посміхається Анна.

Візерунки спочатку шукала в Інтернеті та використовувала вже готові схеми. Першою на світ з’явилася лялька, яку дуже любить найвибагливіша шанувальниця матусиного ремесла – Мілена.

Анна каже, що зараз часто не уявляє, якою іграшка буде та жартує, що вони самі по собі народжується, а руки просто в’яжуть. Жінка, запевняє, що техніка виконання не дуже складна, а результат приємно дивує.

Майстриня створює іграшки лише у благодатній атмосфері, бо вони мають дарувати дітям радість та спокій. Перш за все, забавка має бути безпечною, а пряжа, з якої вона виготовляється — гіпоалергенною, та не шкодити малечі. Такі іграшки можна з легкістю прати і вони не втрачають своєї форми. Так на світ з’явилося дуже багато ляльок, зайчиків, ведмедиків, собачок, квітів.

- Елементарних знань в’язання крючком, в цій справі, в принципі, достатньо. Але якщо немає відповідного бажання – нічого не вийде. У результаті отримаємо сумну, неакуратну іграшку. У цій роботі усе взаємопов’язане. Просто в'язати замало, треба хотіти це робити, отримувати від цього насолоду і знати, що це подобається і потрібне для інших людей.

Іграшки зв’язані Анною Жадан, справді, дуже оригінальні та позитивні. Береш їх в руки і серце радіє від такої краси. Впевнено можна сказати, що за такими забавками, – майбутнє, бо їхня основна перевага – натуральність.

Зрештою, іграшка, зроблена власноруч, набагато цінніша і цікавіша для людей, ніж просто пластмасова, виготовлена зі штучних матеріалів, яка, так би мовити, не має душі.