«Незалежно від посади, людина має залишатися Людиною», - Іван Сіліч

Щорічно 15 грудня своє професійне свято відзначають працівники суду. Це свято було започатковане Указом Президента України № 1318/2000 від 8 грудня 2000 року. З нагоди професійного свята кореспондент Район.Рожище поспілкувалась з очільником Рожищенського районного суду Іваном Сілічем.

Іван Сіліч – головний суддя Рожищенського районного суду. Народився і виріс в селі Острови, що в Маневичах. Після закінчення Колківської школи, навчався у Рівненському сільськогосподарському технікумі за спеціальністю «право», а пізніше в Харківській національній юридичній академії. Працював судовим виконавцем Немирівського районного суду, юристом у Відкритому акціонерному товаристві «Електротермометрія», начальником управління юстиції Луцького району. А з 2006 року – суддею у Рожищенському суді, у 2011 році став його очільником.

- Іване Івановичу, чому Ви вирішили працювати у сфері юриспруденції?

- Коли постало питання, куди йти вчитися після закінчення Колківської середньої школи, я вирішив, що хотів би стати юристом. У ті часи про посаду судді думки не було. Я чисто хотів бути юристом на підприємстві, навіть до кримінальних справ відношення не мав намір мати.

Свою трудову діяльність розпочав судовим виконавцем Немирівського районного суду. Згодом близько 5 років працював юристом у Відкритому акціонерному товаристві «Електротермометрія». За той період набрався досвіду для того, щоб в майбутньому можна було пробувати себе в інших структурах, продовжувати кар’єрний шлях. Пройшовши співбесіду в Києві, був призначений Міністром юстиції України начальником управління юстиції Луцького району. Там пропрацював 7 років.

Коли мені було 31 рік, випала нагода піти на роботу в суд. Вирішив, що можу спробувати попрацювати суддею, тим більше, що були вакансії в Рожищенському суді. Указом Президента України від 23 грудня 2006 року мене призначили суддею Рожищенського районного суду. На цьому місці я працюю майже 11 років, з них 5 – обіймаю посаду голови суду. Здійснюю діяльність відповідно до вимог закону. Наш колектив намагається підвищити авторитет суду, кваліфікацію працівників і залишитися в першу чергу людьми, які б негаразди в житті не траплялись. Я вважаю, незалежно від посади, людина завжди має бути Людиною.

- Ви сказали, що була можливість піти працювати суддею, а звідки виникло таке бажання?

- Завжди хочеться працювати суддею в першій інстанції, тому що це насамперед робота з людьми. Коли ти маєш юридичну освіту, працюєш в певній сфері, то ти читаєш щось конкретне, що стосується тієї сфери та маєш знання, які потрібні в ній. А коли ти суддя першої інстанції, то в тебе широкий профіль роботи. Я розглядаю і цивільні, і кримінальні, і земельні, і адміністративні справи, тобто маю справу з усім законодавством. Виходить так, що розвиваєшся у всіх галузях права. Я собі ставлю таку мету: бути кваліфікованим юристом. Для цього треба бути обізнаним у всьому.

- Мабуть, всі судді пам’ятають свій перший судовий процес?

- Пам’ятаю його, як зараз. Мабуть, найбільше за всі інші. Розумієте, юристом може стати кожен, якщо він має бажання, лишається лише докласти зусиль, старанно вчитися. Та не кожен може бути суддею. Мати знання в юриспруденції замало, щоб бути суддею. Кожне рішення йде іменем України, тобто ти чиниш правосуддя від імені держави.

Під час моєї першої кримінальної справи, я засудив людину на 5 років позбавлення волі. У селі Копачівка жив чоловік ромської національності, який протягом 3-ох місяців прокрадався у вікно старенької бабці, бив її та забирав пенсію. Це траплялося систематично 3 рази відразу після того, як старенька отримувала пенсію. За злочини того чоловіка я засудив на 5 років в’язниці. Він казав, що повіситься, стояв на колінах і просився не карати його. Мені на той момент було 31 рік. Я пів години просто дивився у вікно і думав, чи правильне я прийняв рішення, чи маю я право позбавляти людину волі на 5 років. Це не 5 днів чи 5 місяців, це 5 років! Більше я не мав справ з тим чоловіком, адже дуже часто трапляється, що людина, яка скоїла злочин, робить це знову. Перша справа запам’яталася на все життя, тому що тоді я усвідомив що таке приймати рішення не тільки як юрист, а як людина.

3

- Не буду говорити про професійні якості, тому що кожен суддя має бути хорошим фахівцем. Перш за все, в людині має бути людяність, справедливість, чесність. Найголовніше, повторююсь, залишатися Людиною й бути на своєму місці. Треба вміти ввійти в становище кожного, відчувати так, як ті люди, що звернулися до суду. Це все потрібно для того, щоб винести законне справедливе рішення. Люди мають вийти задоволенні з засідання. Я завжди стверджую, найкраще рішення – це мирова угода всіх сторін конфлікту. Кожен має в чомусь поступитися, аби дійти консенсусу. У мене дуже багато справ, які саме так і закінчуються.

Наприклад, був випадок, що два брати судилися за батьківську хату. Після другого засідання вони пішли на мирову угоду, навіть брат, який був позивачем, віддав більшу частину помешкання, ніж було передбачено законом. Саме після такого з’являється такий настрій, ти розумієш, що люди розійшлися мирно і справедливо.

- Які функції виконує голова суду?

- Голова суду – це представник суду в інших організаціях, установах, тобто це свого роду обличчя суду. Я не можу вказувати іншим суддям, які слід приймати рішення. В моїх повноваженнях можливе лише те, щоб рішення було законним і справедливим. Люди мають відчувати довіру до суду, захист своїх прав й інтересів. І ця довіра зростає, адже в нас збільшилась кількість справ. А це означає, що люди вірять суду, вони йдуть з надією на те, що суд їх захистить.

Вчора, до прикладу, я повертався з засідання майже о 18 години вечора. Іноді я вже не встигаю, але роблю все, що в моїх силах, аби людям було добре. А взагалі, голова суду представляє інтереси суду в інших установах, приймати людей, журналістів тощо. Конкретніше сказати не можу, тому що на сьогодні я один суддя, в нас є дві вакансії. Виходить, що я виконую роль і голови суду, і судді.

- Якого характеру справи у більшості випадків розглядає Рожищенський районний суд?

- Ми розглядаємо різні справи, та в більшості це цивільні. Далі вже адміністративні, кримінальні. Останніх, до речі, завжди менше. За рік ми розглядаємо близько 3500 справ, серед яких дуже багато цивільних.

- На Вашу думку, чи досконала судова система в нашій країні?

- Я не суддя Верховного суду, тому не можу оцінювати роботу там. Раніше було трішки легше працювати, зараз дещо складніше. Кожного дня вносяться зміни до законодавства, за цим всім потрібно постійно слідкувати. Я можу сказати, що нині працювати суддею дуже тяжко. Тобто не фізично, а морально. Відчувається тиск зі всіх сторін. Зараз уважно слідкують за всіма діями суду, тому потрібно зважати на всі факти і точки зору. Сподіваюся, що в майбутньому все буде добре й ми надалі будемо працювати на користь людей.

- Як Ви вважаєте, чи зможе Україна досягти рівня європейських стандартів правосуддя?

- Звичайно, що так. Ми йдемо до того, ми докладаємо зусилля, аби підняти авторитет суду серед населення. В майбутньому, якщо буде старання усіх гілок влади, ми дійдемо до європейського рівня правосуддя. Поки що про це ще рано говорити, але ми рухаємось у вірному напрямку.

5

- Що б Ви побажали своєму колективу з нагоди Дня працівника суду?

- Робота суду – це не тільки робота суддів у суді. Фактично більшу частину роботи роблять прості працівники суду: секретарі, помічники, діловоди, канцеляристами. В суд надходить дуже багато справ. Всю технічну роботу виконують наші працівники. Я завжди казав, що це їхнє свято, а не суддів. То вони своєю роботою заслужили, аби таке свято було. Бажаю їм здоров’я, людяності, доброти, сімейного затишку. Також хочу додати, аби в них все складалося добре і в роботі, і в особистому житті, аби вони мали матеріальний достаток і моральне задоволення від своєї роботи. Щоб вдосконалювалися і при цьому залишалися такими людьми, яких я їх знаю, адже в мене дуже хороший колектив. Я всіх їх щиро вітаю з їхнім професійним святом!

Колектив Району.Рожище приєднується до привітань та зичить працівникам Рожищенського районного суду на чолі з Іваном Сілічем витримки і сили духу, натхнення та оптимізму, міцного здоров'я і родинного щастя, добра та злагоди! Нехай людська повага й довіра стануть гідними орієнтирами у вашій щоденній роботі!

Спілкувалася Вікторія Бродосюк