Знайомтеся: волонтерка Юлія Остапчук з Рудки-Козинської

05 Грудня 2016, 22:58
5114

На перший погляд це звичайні люди, які живуть поруч з нами. Вони сміються, плачуть, радіють і сумують… Але є щось таке, що відрізняє їх від звичайної сірої маси. Це їх небайдужість.

Небайдужість до навколишнього середовища, до того що відбувається в країні, зрештою до кожної людини, до кожного горя. Цих людей називають просто – волонтерами. Людьми, які власне серце здатні принести в жертву людству.

Однією з таких особливих людей є жителька Рудки-Козинської Юлія Остапчук.

Волонтерити дівчина розпочала не такого далекого, але такого вирішального в історії українського народу 2013 року. Саме тоді, після побиття студентів у столиці, дівчина у котрої там, у серці країни, було багато друзів та кілька однокурсників не могла спати спокійно в теплі та вдавати, що нібито нічого не сталося. Заручившись підтримкою друзів, Юлія згодом також була на Майдані, готувала бутерброди, гарячі чаї та надавала першу медичну допомогу тим, хто потребував, адже саме вчилася на третьому курсі в медколеджi (ЛБМК).

2

«Коли відбувались події на Майдані, я була студенткою. Ми, дівчата, не могли стояти осторонь, допомагали хлопцям перев'язками, приносили питну воду, організовували палатки з гарячим чаєм та бутербродами. Як хлопці мали бути без нас? Ми ж мусили їм  допомагати, - дивується запитанню чому поїхала на Майдан, Юлія. – Я досі відчуваю той неймовірний подих волі та свободи. Відчуття того, що ось тут і зараз змінюється хід історії, що завтра з першим сходом сонця країна почне змінюватися на краще. В це вірили всі. І ніхто із моїх знайомих не йшов туди за гроші чи ще якусь винагороду. Ми були певні, що відстоюємо світлий шлях для своєї країни»

Та це був тільки початок. Молоді люди розгорнули в обласному центрі штаб, де не тільки допомагали самооборонівцям, а й споряджали автобуси на Київ, готували передачі, пакували ліки та одяг. Аби там, у столиці побратими могли вистояти проти «регіонівської чуми». Майдан став першою сходинкою волонтерського життя Юлії.

В Рожищі, дівчина познайомилася з активістами самооборони та вступила до громадської організації. Розгорнула збір продуктів на потреби бійців у зоні АТО, організовувала різні акції та заходи, разом з дітками з сільських шкiл влаштовувала ярмарки, а за виручені кошти купували необхідні речі і передавали солдатам.


«Волонтерство– це стиль життя. Це не основна моя діяльність, паралельно я працюю ось уже три роки у Пожарківському фельдшерському пункті. За мною закріплено 669 людей. Мені подобається моя робота, особливо навідуватися до діток першого року життя, поспілкуватися з людьми похилого віку, саме для них основні ліки – це вміння вислухати та зрозуміти. Думаю, що так правильно, коли людина поєднує волонтерську діяльність з роботою. Бо коли ти десь працюєш, ти можеш своїм прикладом показати людям, що реально поєднувати і роботу, і добрі справи, що допомога – це не тільки гроші», - зауважує Юлія.

Окрім того, Юлія нещодавно відкрила свій «Салон краси» в приміщенні «Теплоцентру», що в райцентрі, де надає послуги з лікувальної фізкультури, різного роду масажу (класичний, лікувальний, косметичний, медовий, антицелюлітний, банковий, лімфодренажний). Особливими клієнтами є бійці АТО для яких послуги є безкоштовними.

«Масаж учасникам бойових дій роблю безкоштовно. І, взагалі, вважаю, що цій категорії людей в нашому суспільстві має бути все безкоштовне, навіть, продукти в магазині. Бо вони для нас зробили набагато більше – подарували мирне небо», - зауважує Юлія Остапчук.

Окрім роботи і волонтерства, Юлія частенько є учасником різного роду конкурсів: два роки поспіль займала призові місця в конкурсі «Краща медична сестра Волині». Постійно бере участь в художній самодіяльності. Є солісткою Будинку культури села Рудка-Козинська. Проте, незважаючи на шалений ритм життя, Юлія залишається напрочуд приємною, доброзичливо та мегапозитивною людиною.

Як добре, що на теренах нашого району є ось такі, прості на перший погляд, волонтери. Люди, які не змирилися зі звичним перебігом подій, а наважилися власними справами  змінювати світ на краще. Ті, хто не боїться, що їхня праця – це піщинка,  ті, хто каже: «Якщо не ми, то хто? Коли, якщо не зараз!!!»

Як стверджує Юлія, творити в світі добро – нескладно, важливо – не слухати тих, хто каже, що нічого не вдасться!

2

«Коли глянути на обсяг роботи, яку зробили наші рожищенські волонтери, які з перших днів допомагали армії, то можна з подивом оцінити їхню сміливість! Здавалось би неможливим одягнути таку кількість воїнів, а вони це робили, зібрати таку кількість пожертв – а вони збирали; довезти  зібране в епіцентр бойових дій – а вони доставляли туди і стали вогником надії і віри в перемогу! Шкода, що не всі це оцінюють, але це не головне. Головне – щоб всі були згуртовані в єдиному бажанні, аби в країні настав мир», - на такій оптимістичній ноті завершує нашу розмову Юлія Остапчук.

Навіть додати нічого. Лиш хочеться, щоб багато знайшлося однодумців з такою вірою у світле майбутнє. Тоді все точно буде Україна!

Ірина Зенц

Коментарі
06 Грудня 2016, 01:04
Юля, ти МОЛОДЕЦЬ!!!!!!!!!! На таких як ти та самооборона i тримаэться наша армiя!!!!!!!!!! Ми пишаэмось за тебе!!!!!!!!
Коментар
19/03/2024 Понеділок
18.03.2024
17.03.2024