«Страшні роки моєї України!» – у рожищенській школі вшанували пам'ять жертв Голодомору
-
-
>
-
>
-
>
5095
25 листопада у Рожищенському НВК №4 учні разом з учителями запалили свічки пам’яті під час заходу «Страшні роки моєї України!», присвяченому Дню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 р. та політичних репресій.
Факти про страшну трагедію українського народу звучали з вуст ведучих Горисюк Аліни та Мар’яшина Сергія. Учениця 10-А класу Омельчук Катерина вразила присутніх художнім читанням оповідання «Катеринка» про врятовану дівчинку. Жук Юрій переконливо розповів про маленького хлопчика, який декілька днів жив на старій груші, ховаючись від власної матері (уривок з повісті «Переднівок. 1933» Аполлінарія Міцкевича).
Не залишилося байдужих у залі, коли звучали вірші у виконанні учнів 10-А класу: Грубізного Станіслава, Власюк Яни, Бродосюк Богдани, Ходзінського Василя, Собіпан Вікторії, Бурачука Максима. А «Колискову 33-го року», яка пролунала з вуст сестричок Олі та Яни Колошви, присутні слухали, затамувавши подих.
Учні та вчителі пом’янули душі померлих від голоду хвилиною мовчання.
Насамкінець усі присутні взяли участь в акції «Незабудьки пам’яті». Члени учнівського самоврядування (Шварцкоп Вікторія, Мар’яшин Сергій) напередодні виготовили «Пано пам'яті про Голодомор»: картографічну територію України, зафарбовану в темний колір, що символізує трагічні події Голодомору 1932-1933 років в Україні, та блакитно-жовті квіти з надписами «Україна. Голодомор. Пам’ятаємо». Кольори квітки – синій та жовтий – кольори вільної та незалежної України.
Тендітна квітка нагадує нам, що ми не маємо права забути мільйони жертв Голодомору, повторюючи: «Не забудь! Не забудь!»
Школярі прикріплювали на пано квіти, поступово перетворюючи карту України в жовто-блакитне різнобарв’я.
Також у школі учні 11-А класу створили куточок пам’яті «Полум'я скорботи!». У класах були проведені години пам’яті.
Наталія Янчинська,
педагог-організатор
Рожищенського НВК №4
Коментарі