Рожище: Вшанували пам`ять загиблих за Україну смолоскипним ходом
Напередодні Дня захисника України, 13 жовтня о 17 годині біля Рожищенської ЗОШ №3 згуртувалися люди, які відгукнулися на заклик Рожищенського районного об’єднання учасників АТО та ГО «Самооборона міста Рожище» вшанувати пам`ять загиблих за Україну смолоскипним ходом.
Чому саме біля школи №3? Тому, що там навчався наш Рожищенський герой Олександр Плоцедим. Той самий хлопець, чиє життя першим у нашому районі, підла снайперська куля, обірвала на самому злеті.
Перший герой Рожищенського району і, якщо можна так висловитися стосовно даної ситуації, на щастя - єдиний в нашому місті. Перед тим, як колона вирушила вулицями міста, до присутніх з промовою звернувся директор школи №3.
«Ніхто не винен в тому, що маємо такого підступного північного сусіда. Але сила наша в єдності», - зазначив Леонтій Миколайович Ткачук.
Хоча про єдність стосовно рожищан, на разі, говорити дуже рано. На превеликий жаль, надзвичайно мало місцевих жителів прийшло віддати шану загиблим героям сьогоднішньої війни. В переважній більшості учасниками смолоскипного ходу були воїни АТО. Саме вони добре знають, що таке захищати свій рідний край від ворожого загарбника, але, на жаль, тільки й вони пам`ятають і розуміють, що таке шанувати пам`ять про загиблих.
З прапором та смолоскипами колона рушила вулицями нашого міста. Раз у раз під рожищенським небом лунало, потужне: "Слава Україні Героям Слава!!!" Пройшовши через центр міста, учасники ходи зупинилися біля пам`ятного знаку Героям Небесної Сотні.
З короткою промовою до присутніх звернувся учасник бойових дій на сході України Олександр Наумик. Він був небагатослівний, адже наші бійці - це люди дії, а не майстри переливання "з пустого в порожнє". Далі пролунав гімн України.
«Душу й тіло ми положим…» співали ті, хто ще вчора дивився в очі смерті, ті на чиїх очах гинули бойові побратими.
Колона рушила далі, на міська кладовище, де її учасники віддали шану воякам УПА.
Завершили ходу була могили Олександра Плоцедима.
Запалили лампадки і хвилиною мовчання вшанували пам`ять усіх, хто в цій війні віддав своє життя за наше право вільно жити у власній країні. Хтось з бійців тихенько мовив: «Душа живе доти, доки про неї пам`ятають…».
А чи пам`ятають?
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі