29 вересня: трагедія Бабиного Яру та розстріл євреїв у Рожищі
Цьогоріч минає 75 років з дня, коли в урочищі Бабин Яр, що в Києві, масово почали розстріли людей. Насамперед людей, а вже потім певної національності.
І хоч найбільше там загинуло саме євреїв, бо ж відбувалась цілеспрямована політика знищення саме за національною ознакою, ми також повинні пам’ятати про цю трагедію.
Саме у ці дні, 75 років тому, почалися перші масові розстріли у Бабиному Яру. Місці, де у 30-х ховали тіла тих, хто помер від іншого геноциду іншої нації – Голодомору. Хтось може шукати в цьому якісь символізми – нехай. Але цьому сприяли лише географічні умови урочища. Тут було багато місця.
За офіційними даними впродовж 29-30 вересня 1941 року німецькими айнзацгрупами та допоміжною поліцією було розстріляно 33771 особу. Аж надто точні дані… Але небезпідставні. Згодом саме тут загинуть чимало членів ОУН, а також відома поетеса Олена Теліга.
Місце-символ, місце-пам’ять. Скорботно і вкрай сльозливо. Інші скажуть – то не наша трагедія, там були інші. Але таки наша. Ми ж – люди. Бабин Яр – це пам’ять про наругу людей над людьми. Завжди однакових по своїх потребах.
У цей день мимоволі згадуються і інші жертви часів німецької окупації. Зокрема, місцеві. Зараз є чимало спогадів людей, що тоді були дітьми, але пам’ятають той час.
Коли у Рожищах формували гетто – сюди поселяли єврейське населення з усього району. Розташовувалось воно у місцевості поблизу єврейського кладовища.
Щоденна примусова праця, приниження і суцільна невідомість – умови звичні для того часу. У 1942 році було вирішено гетто ліквідувати. Усіх мешканців також…
Коли вели отією останньою дорогою, батьки підкидали дітей у двори мешканців, що жили поруч зі шляхом. Кому щастило – виживали, щоб потім про це розповідати.
Сьогодні у місці, де відбувався розстріл встановлено пам’ятний знак. Раніше – добували пісок і проводили видовищні мото-розваги.
А ще можна провести і якийсь зв'язок між, здавалося б, зовсім далекими локальними трагедіями. Сімейство Сегаль, що були уродженцями села Копачівка, а на час війни перебували в Києві – це представники нашого краю у Бабиному Яру. І про них варто згадати також.
Тільки коли ми пам’ятаємо і знаємо, тільки тоді ми зможемо розуміти.
Коментарі