Легенда волинського футболу - рожищанин Степан Наконечний

10 Вересня 2016, 22:01
6131

Легенда волинського футболу – рожищанин Степан Наконечний

Святкування Дня фізичної культури і спорту в Україні припадає на другу суботу вересня. Цьогоріч це 10 вересня.

Європейські види спорту (такі як футбол) почали поширюватися в Україні з кінця XIX ст. Багато перемог здобули українські спортсмени, виступаючи в різних видах спорту у складі збірних команд СРСР. Легендами вітчизняного спорту є футболісти Олег Блохін та Ігор Бєланов, відзначені «золотим м’ячем» як найкращі футболісти Європи.

А от легендою волинського футболу є наш земляк, нині тренер юнацької команди, рожищанин Степан Наконечний. Аби Степану Федоровичу більше пофортунило, він би міг стати легендою українського спорту.

Гравець збірної держави, перший волинянин-чемпіон України у складі збірної Києва. В роки юності – перший бомбардир «Волині». Степан Наконечний грав за «Динамо» (Брест), СКА (Мінськ), «Спартак» (Андижан), «Ростсільмаш» (Ростов-на-Дону).

Коли через травму ноги йому заборонили виходити на футбольне поле, поставив перед собою ціль – присвятити себе тренуванню дітей. Він не прийняв пропозиції тренувати молоде покоління в інших містах, а повернувся в рідне Рожище, бо прагнув передати свою любов до футболу дітям із малої батьківщини.

Повернувся, але багато хто чи то із заздрощів, чи то від власного неуцтва намагався Степану Федоровичу завадити, так би мовити, «вставляти палиці в колеса». Але навіть такі життєві перепони не змогли вбити у ньому загострене почуття справедливості, впевненості та прагнення передати свої вміння й навики молодому поколінню. Напевно, більш відданішої футболу людини на теренах нашого району годі й шукати. Коли розмовляєш із цим чоловіком, мимоволі розумієш, що навіть якщо ти ніколи не грав у футбол, цей вид спорту тобі починає подобатися…

 

«У футбол гратимеш, якщо будуть п’ятірки»

Народився Степан Наконечний у сусідній Польщі, але в українській сімʼї. До Рожища Наконечні переїхали, коли Степану було лише пʼять років. Дитячі роки пролетіли швидко. Звісно, дворовий футбол займав багато часу. Коли ж пішов  у перший клас ЗОШ №1, то особливої уваги навчанню не приділяв. Сьогодні посміхається і каже: «Вчився на одиниці».

Ну що тут вдієш, не цікавило спритного хлопця годинами сидіти за шкільною лавою, коли на дворі сонце світить, і саме час поганяти на площадці мʼяча. Але батьки були категоричними – футбол буде лише тоді, коли будуть пʼятірки в щоденнику. Нічого іншого Степану Наконечному не лишалося, як радувати своїх батьків відмінними оцінками. Не кидати ж напризволяще «справу життя»?

Так розпочалося футбольне життя легендарного рожищенського спортсмена. Спочатку грав на стадіоні, де нині знаходиться школа №2. А коли брат, який в той час вивчав лікарську справу в одному із Львівських вишів запросив восьмикласника Степана до міста Лева на чемпіонат футболу, вирішив – попри всі перешкоди, неодмінно буде таким, як ті футболісти на полі.

«Ми тоді цілу ніч стояли за квитками, - розповідає Степан Федорович. – Я так захопився грою футболістів, що навіть сьогодні пам’ятаю, як вони грали, які були рухи».

Повернувшись додому, Степан Наконечний починає посилене тренування. В цьому йому допомагає вчитель  фізкультури на прізвище Покора. Він навіть потайки давав юному футболісту ключ від спортзалу та м’яча, який був один на район. Неодноразово їздив у Луцьк, аби подивитися, як грають обласні футболісти.

«Особливо небезпечно було потрапити на очі директора школи, який люто не любив футбол, - посміхаючись розповідає наш співрозмовник. – Тоді приходилось і клумби полоти, і ще якісь завдання виконувати. Саме він і не відпустив мене на запрошення зіграти за область. Проте, як завжди на допомогу прийшли вчитель фізкультури та класний керівник. Там я став першим бомбардиром. От тоді ми вже й із директором помирилися».

Після цього Степан Федорович два роки поспіль грає футбол в області. А коли  вже настав час подумати про вступ до вишу, батьки знову заявили: «Якщо медаль, то можеш поступати на свій фізкультурний, а ні – у Львів на лікаря».  І чи то доля, чи то недоля, але отримав Наконечний атестат, де серед п’ятірок майоріли дві четвірки. Тож, за пророцтвом батьків, мрія сина мала б не здійснитися. Мала б…

Проте, це не про Степана Федоровича, людину, яка задля своєї мрії ладна була гори звернути, але таки втілити її в життя. Потайки від батьків чоловік їде до столиці, аби вступити до Київського державного інституту фізичної культури. Не стало на заваді й те, що в інституті один із обов’язкових нормативів була здача плавання, а він змалечку не вмів триматися на воді. Кілька разів «поплавав» на Стиру, якщо це так можна було назвати, і поїхав складати вступний іспит.


 

Доля любить сміливих

«Перед здачею іспиту на спеціалізацію пішов потренуватися на спортивне поле, - пригадує спортсмен. – Там якраз команда тренувалася, били по воротах. Стою, дивлюся, який м’яч мені попадає, сильним ударом намагаюсь теж поцілити. Футболісти до мене: «Хто такий, звідки?». Зацікавився мною ще якийсь чоловік, як пізніше взнав, він був парторгом в інституті».

Зі спеціалізації Наконечний склав іспит на «відмінно». А от коли вже треба було складати плавання, захвилювався.

«Попалася мені восьма доріжка, але я попросив, щоб дали ближче до берега, подумалося, якщо буду топитися, то може встигнуть спасти», - посміхається Степан Наконечний.

Та видно доля любить сміливців, бо на подив склав наш герой плавання. Так і розпочалося його навчання у виші.

Вже й батьки змирилися з таким цілеспрямованим життєвим вибором сина.

Під час навчання в інституті грав за «Локомотив». Його перемоги справді вражали. І сьогодні розповідаючи про ігри, які довелося грати по світу за збірну СРСР, очі футболіста світяться щастям.

«У 1961 році, коли приїхав на канікули додому, мене запросили зіграти за «Волинь», - розповідає Степан Наконечний. – Проте, неодноразово була відмова з Києва. Баликін мені сказав, що вони готують мене в гарну команду, а там мене «зіпсують».

Хоча на перший погляд здавалося, що такого, коли футболіст пограє за місцеву команду, проте, зміни чекали вже на початку навчального року.

«1 вересня я приїхав до Києва на навчання, а мені кажуть, що я вже не навчаюся тут, а документи передали в Львівський інститут на заочне відділення, - каже Степан Федорович. – Все було зроблено так, щоб я залишився грати за «Волинь».

Запрошували футболіста у Вінницьку команду, проте він вирішив трохи поїздити світом. Степан Наконечний пристав на пропозицію пограти за «Динамо» (Брест), згодом СКА (Мінськ), «Спартак» (Андижан), «Ростсільмаш (Ростов-на-Дону).

1

 

Футбол і діти – то його життя…

Травма коліна в 1962 році назавжди перекреслила футбольну карʼєру Наконечного. Тому в 1968 році він повернувся в рідне Рожище та вирішив стати на тренерську стезю.

Більше двадцяти літ пропрацював тренером із футболу. І не раз вихованці радували наставника неабиякими здобутками. Ось вам тільки деякі з них: 1970 році юні футболісти стали другими у фіналі республіканського турніру «Шкіряний мʼяч». Згодом збірна Волині, в основі якої грало девʼять рожищан, зайняла пʼяте місце у фіналі юнацького кубка України, упродовж 1971-1978 років районна команда шість разів поспіль посідала другу сходинку в чемпіонаті області…

У рожищенській команді «Ферммаш», котру очолював Степан Наконечний, свого часу стажувалися Олег Лужний, Віталій Кварцяний, Володимир Байсарович. Вихованці цього тренера виростали до рівня професійних футболістів, а згодом грали за «Волинь», ФК «Львів», «Кривбас» (Кривий Ріг), «Зоря» (Луганськ), «Динамо» (Брест)… 

Саме завдяки Степану Наконечному, який згуртував активних громадян та сам засукавши рукави став до праці, нинішня спортивна школа має спортивний зал. У той час відмовився від гарної пропозиції очолити «Волинь», бо ж справою номер один вважав добудувати спортивний зал для вихованців школи. Згодом завдяки колишнім знайомствам відремонтував стадіон та домігся, аби до спортзалу підвели воду, поставили умивальники, душові у приміщенні. А головне те, що завше ставав до роботи сам і не чекав "із моря погоди". 

У 1996 році Степан Наконечний був призначений на посаду директора ДЮСШ. І сьогодні кожен скаже, що достойнішого претендента на той час не було. Адже він був готовий дітям душу віддати.


1

 

Спортшкола за десять років, доки він був директором, ніколи задніх не пасла. Навпаки, тягнула за собою район, була на перших сходинках у рейтингу. Та що там казати, напевно, кожен рожищанин памʼятає ті часи, коли в нашому районі футбол був не просто хорошим, а показовим, видовищним та дійсно цікавим.

Степан Федорович Наконечний і сьогодні тренує діток. Хоча здоровʼя вже не те. Жалкує лише, що колись діти були більш охочими до спорту. А нині їх час, на жаль, займають компʼютери та планшети. Тому просить батьків, аби вони привчали дітей до спорту та руху, бо то є не просто життя, то є цілий світ радості й щастя.

Район.Рожище щиро вітає Степана Наконечного та всіх, хто має стосунок до спорту, з Днем фізичної культури і спорту України. У день професійного свята бажаємо вам успіхів у благородній справі популяризації здорового способу життя, залучення громадян до занять фізичною культурою і спортом. Міцного всім здоров'я, родинного щастя, невичерпного оптимізму, натхнення у здійсненні всіх починань та задумів, нових спортивних звершень. Нехай ваші досягнення і надалі примножують славу і авторитет України в усьому світі.

Ірина Зенц



 

Коментарі
11 Вересня 2016, 13:34
А легендою рожищенського жіночого волейболу був Петро Іванович Біляшевич. Тому всіх колишніх волейболістів вітаю з днем фізкультурника. Здоров'я вам, любові і удачі.
11 Вересня 2016, 15:32
Ірина,не видаляй коментарів адже ні образ ні матюків там не було.
12 Вересня 2016, 11:36
А ви претендуєте на його місце? Вгамуйте злобу і сарказм - людина заслужила хорошого відношення і доброго слова
12 Вересня 2016, 11:51
Щоб тебе чудо дохтора маразматiки в полiклiнiках приймали.МОЛОДИМ ДОРОГУ!
12 Вересня 2016, 17:22
Спасибі редактору за таке гарне словесне вшанування Легенди волинського футболу - Степан Федорович цього заслуговує!
13 Вересня 2016, 02:26
Напишіть репортаж про Марію Ілінічну Свистак.Вона чудовий наставник для молоді.
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024