ДИРЕКТОРКА ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ РОЗПОВІЛА ПРО ЧОЛОВІКІВ-АЛЬФОНСІВ ТА ЖІНОК-ПРИНЦЕС

Домовлятися про інтерв’ю з директоркою Волинського обласного центру зайнятості Раїсою Кучмукдовелося довго. Адже робочий графік у чиновниці доволі щільний.

Уже на порозі в кабінеті видно, що тут править жіноча рука. Дуже багато вазонів. На центральній стіні висить величезна фото картина, на якій зображений замок Любарта. Про це йдеться в тижневику «Сім'я і дім».

«Ця картина ще й дірку закриває», – пояснила господарка кабінету.
 
Біля дверей старенький диванчик. Колеги радять його викинути, бо він вже доволі древній. Але оскільки в кабінеті іноді доводиться розмістити кільканадцять осіб, то цей диван ще може послужити.  Над ним ще одна картина з пейзажем. Раїса Кучмук пояснює – це її талісман. Показуючи робочі апартаменти, розповідає, що на роботі старається бути «від дзвінка до дзвінка» і ні на хвилину довше. Адже хороший працівник має встигнути все у рамках робочого часу. Затримується допізна вкрай рідко.

На полицях стоять ляльки-мотанки. Каже, що й сама вміє їх робити, адже в центрі зайнятості влаштовували майстер-класи. Колись одну з ляльок подарувала покійному голові облдержадміністрації Борису Клімчуку, бо не знала, що йому можна було б подарувати ще.

Їздить автомобілем. Вважає, що жінки-водії уважніші за своїх колежанок, які не вміють керувати авто.

Раїса Кучмук 13 років очолює обласний центр зайнятості. У 2010 році була депутатом Волинської обласної ради. Зараз чиновниця представляє інтереси громади у Рожищенській райраді. Там її обрали депутатом від «Нашого краю».

Зразу ж кажу, що мова піде не лише про робочу діяльність, а переважно про особисте життя, сім’ю, дітей, чоловіка. У відповідь на це зауваження дізнаюся, що чоловіків насправді було двоє.

– Вийшла заміж та розлучилася, маючи двох дітей. Зараз у мене другий чоловік. Не знаю, чи це варто афішувати. У мене є діти, внуки. Маю прекрасні стосунки зі своїм першим чоловіком та його сім’єю. Таких, як я – багато.

Чоловіки стали альфонсами

Раїса Кучмук уже багато років входить у жіночу раду. Цікавиться роллю жінки у суспільстві. Чиновниця ділиться спостереженнями про сучасну жінку.

– Робота, як казав мій шеф, важливий елемент в нашому житті, але не головний. Працюючи керівником серед молодших жінок, я бачу таку тенденцію: або ще не вийшла заміж, або вийшла і вже хоче розлучатися, – каже директорка.

На думку Раїси Євгенівни, сучасним жінкам нав’язують комплекс принцес. На каналах рекламують дорогі прикраси. Жінки своєю чергою хочуть, аби чоловік їм це все купив та забезпечив їх.
 
– Мені здається, що найбільша проблема зараз – це те, що чоловік не може заробити.
 
Раїса Кучмук вважає, що чоловіками зараз потрібно більше опікуватися. Згадує робочий міграційний бум, який був у 1990-х. Тоді багато українських жінок виїхали працювати в Італію та інші країни, а чоловіки лишилися вдома і стали такими собі альфонсами, які жили за гроші дружин, зароблені за кордоном.
 
– У кого була ідеальна сім’я, то й не поїхали. А коли сім’я була надщерблена і роль чоловіка виконувала жінка, ті жінки поїхали. До 2000 року криза була велика, у той період виїхало багато жінок.

Мама п’ятьох дітей
 
Раїса Кучмук вважає себе мамою п’ятьох дітей, хоча своїх, тих, яких народила, у неї лише двоє. Так склалося, що помер брат, в якого було двоє рідних дітей і одна прийомна дитина.
 
– Мені дуже подобається такий підхід у вихованні: діти до 18 років. Після 18-ти – це вже не дитина, а доросла людина. Українське прислів’я говорить: «Що це за батьки, що дитину до пенсії не догляділи?» На мою думку, це неправильно. Надмірне опікунство нічого не дає. Дітей потрібно вчити самостійності.

За словами співрозмовниці, її син спочатку закінчив технікум, вчився на лісника, а вже пізніше здобув вищу юридичну освіту в Академії внутрішніх справ. Дочка відразу після школи стала навчатися в університеті.
 
– І школи, і університети вони закінчили з відзнаками. А все це тому, що вони самостійні. Мені нецікаво було дивитися їхні заліковки, бо там було все «відмінно». Головна місія батьків – навчити дітей бути  самостійними.

Раїса Кучмук вважає, що наша освіта не зовсім добра для правильного розвитку дітей. На її думку, не потрібно дітей силувати до навчання, а дозволити їм більше бути дітьми.
 
– Працюю з людьми, які мають дітей, і вони кривляться, що потрібно гроші на репетитора, бо вчитель «піджимає». Я своїм дітям сказала: «Не вимагайте!». Яка оцінка не є, така нехай і буде. Привчати дитину до репетитора, бо вчителю потрібно підлатати свій сімейний бюджет – пробачте! Можна маніпулювати цим, принижувати дитину, робити з дитину тупу, щоб замовили репетиторство.

Медовий місяць після 55

Про вік співрозмовниця говорить жартома.
 
– Якщо перевернути навпаки, то мені 22, а якщо поставити на місце, то в травні виповнилося 55.
 
Каже, у трудовому договорі прописано, що на день народження працівник на роботу не йде, а гуляє, щоб не будоражити колектив. Вважає, що могоричі на роботі – це зайве. Мовляв, приходить день народження, а з того іменинника усі тягнуть. Насправді ті гори бутербродів і шампанського зовсім не потрібні. У цей день варто зустрітися з людьми, які дали тобі життя, або сходити до них на могили. Піти до церкви, згадати своє коріння.
 
– Час дуже швидко дійшов під 55. Зараз згадую слова моєї мами, вона казала: «Людина має піти на пенсію і поступитися місцем молодшому». Мама дуже відповідально ставилася до цього питання. Вона працювала бібліотекарем. Казала, що їй соромно, адже чиясь дитина вчилася і чекає цього місця. У неї вже є пенсія, може на хліб мати, а це місце має бути чиєсь. Я цьому не надавала значення, але установка матері дуже сильна. Напевне, вона передалася і мені. І от несподівано настало 55 років, а ще несподіваніше продовжили пенсійний вік. Цей «медовий місяць» після 55-ти. У мене була ломка, адже внутрішньо я була налаштована, що потрібно піти з роботи. Збираюся на пенсію, але уряд продовжив мою молодість ще на п’ять років.

 

Текст та фото Наталки Поліщук

 ***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Рожище» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу  [email protected]