Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Сільськими дорогами: які козацькі таємниці приховує давня Іванівка

08:00 08.07.2016
1725

Шановні читачі, Район.Рожище розпочинає нову рубрику «Сільськими дорогами».

Її вестиме історик та краєзнавець, вчитель історії ЗОШ І-ІІІ ступенів села Копачівка, Сергій Янішевський.

Разом із Сергієм, ми помандруємо селами району, дізнаємось багато цікавого та незнаного. Побачимо гарні краєвиди та доторкнемося до найпотаємніших куточків історії.

Памʼятайте, хто не любить свою малу Батьківщину, неспроможний любити Україну. Тож, відкривайте для себе рідний край по-новому та любіть його всім серцем!

Гайда мандрувати! І перша наша подорож у село Іванівка.

***

Цій подорожі я присвятив цілий день, і проїхав досить значну відстань. Головною ціллю було село Іванівка. Проте, я вирішив трохи збільшити кількість кілометрів і поїхав в об'їзд. Про такі села як Ужова, Залісці, Кроватка, Доросині, Немир, Переспа, Мильськ, Мирославка, Забара, Берегове буде йти розмова у інших публікаціях.

Отже, десь ближче до вечора я доїхав до Іванівки або (як її називають мешканці) Янівки, що лежить на окраїні Рожищенського району. Погода була досить сприятливою, щоправда вечір обіцяв дощик, а то й громовицю. Сонце вже заходило і це додавало своєрідної загадкової атмосфери. Ніби потрапив на сто років назад.

Табун коней без догляду пасеться біля річки... І старі, і малі захоплено купаються в Стоході, який, судячи з того, що я побачив, є для селян ледь не святилищем. Здалека видніється, здавалося б небувалої величини, стародавня церква... А за селом місце давньоруського городища та військове кладовище часів Першої світової...

Про Іванівку згадував у своїх записах видатний польський письменник Юзеф Ігнацій Крашевський. Досить колоритно в нього вийшло описати ярмарок в тодішньому містечку, а особливо його завершання: "...там пияки, трохи закривавлені чи тільки вимазані, похитуються, тримаючись за руки з бабами, співаючи хрипливо, тихо і поволі; жиди поспіхом пакують залишки товарів, смеркає. У корчмі розбито келишки і склянки, забризкано столи, багнюки хоч ори плугом, а під лавами сплять п'яниці. На ринку жевріють пригаслі вогнища, валяються об'їдки, старі постоли, що востаннє прийшли на ярмарок; а кров зарізаних баранів спокійно лижуть собаки - побоїще я б сказав. Біля плотів знати сліди волів, яких вже немає. Кілки з них повиривано, де-не-де земля витоптана; там щось розсипане, в іншому місці розлите...".

Отак бачив Крашевський тодішню Янівку. Це була середина XIX ст...

Село має надзвичайну історію - ще у 1362 році тут збудовано жіночий монастир, руїни якого стоять і по сьогодні (див. фото), у 1629 році постала церква Петропавлівська, яка теж стоїть і нині. Бачило село і Богдана Хмельницького, і Северина Наливайка, і кровопролитні бої за Стохід у часи Брусиловського прориву...

Поки я фотографував церкву і залишки монастиря на мене дивилася з підозрою тутешня мешканка з виглядом "а чого ти тут ото видивляєшся?". Цей погляд змусив мене підійти і запитати, що ж то за руїни, такі насправді старовинні.

Заговорила тітка до мене досить привітно і почала потрохи щось розповідати, але зрештою послала мене до місцевого історика. Слід сказати, що село є досить маленьким, і своєрідно розташоване - ніби таким колом, а в центрі церква з великою площею попереду, типу як майдан. Історика, а ним виявився місцевий краєзнавець Петро Аврук (це я вже пізніше «загуглив»), я знайшов досить швидко.

Інший дід, якого я питав про те, де ж живе місцевий історик, сказав мені, що той трохи глухий і треба говорити голосніше. Досить кумедна вийшла розмова:

- Добрий день, розкажіть, що то за руїни он там і може трохи історії села.

- Добрий, а ти звідки?

- З Луцька.

- А чого тебе так цікавить історія нашого села?

- Просто цікавлюсь історичними пам'ятками області...

...хвилинка мовчання...

- А гроші маєш?

-... ем. А треба?

- Просто я тобі книжку дав би про історію. Вона 50 гривень коштує.

- А.. Та ні, немає. Просто трохи розкажіть...

І дід почав розказувати... Про Івана Зимника, який був засновником села колись давно-давно. Про скарби Наливайка, які той заховав коли був на Волині зі своїми повстанцями, і за які, коли прийшла польська шляхта, було закатовано ігуменю того монастиря... Про селянсько-козацькі загони з Хмельницьким і селян з Янівки, що йшли з ним... Про Першу світову і німецького кулеметника на дзвіниці церкви, якого знищили лише після дозволу патріарха в Москві... І різне таке. Кого цікавить більше – «гугліть». Про Янівку-Іванівку гугл насправді багато знає, я переконався.

З приємними враженнями я поїхав додому, в супроводі хмар, таємничого вечора та передчутті близької грози. Трохи втомлений, проте, задоволений.

Сергій ЯНІШЕВСЬКИЙ

Коментарі

СПРАВЕДЛИВИЙ

08:43 08.07.2016

МОЛОДЕЦЬ.Пиши .розпов ідай про історію району ,села ,колгоспи.

Мітя

11:37 08.07.2016

Класно. Гарна подача. Тільки мало інфи. Пиши далі, глибше, суттєвіше. Одним словом продовжуй те що почав і спонукай гуглити, бо то людей не зацікавить.

Яна

12:39 08.07.2016

Нарешті хоч якась пристойна рубрика. Прочитала на одному подиху. Але трошки замало інформації. Пишіть більше, у вас гарно виходить:)

українка

16:23 08.07.2016

Дуже гарна природа, церква старовинна, красиве село. А книжку треба було б купити, мабуть, цікава.

Тетяна

08:28 09.07.2016

Повністю солідарна з коментарем Яни. Приємно читати гарно написані статті.

Людмила

13:10 04.01.2017

Чудові фотографії, гарно написано, побільше інформації про людей села і фотографій з жителями села

21 квітня
Сьогодні
Вчора
19.04.2018
18.04.2018
17.04.2018
16.04.2018
15.04.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин